Я не могла мати дітей поки не всиновила хлопчика.Тепер очікую на двійню.

З чоловіком я познайомилась коли була студенткою. Покохали один одного як то кажуть з першого погляду. Вже через два місяці ми одружилися. Після весілля ми з чоловіком дуже хотіли стати батьками, але ніяк не виходило. Весь цей час ми їздили до фахівців, але ні в мене, ні в нього проблем ніяких не виявляли.

З рештою ми змирились і вирішили всиновити дитину. Рік тому ми так і зробили. Зараз в нас є хлопчик Андрій, якому вже три роки. І ось, два місяці тому, через погане самопочуття я пішла на консультацію. Яке ж було моє здивування, коли мені повідомили, що я скоро стану мамою, адже чекаю дитину. Я відразу ж, вийшовши з поліклініки, зателефонувала і порадувала чоловіка.

Читайте також: Сьогодні я дізналася таку новину, після якої я прийняла рішення розлучитися

Через деякий час, як раз перед днем ​​закоханих, я стала почувати себе не добре, не знала навіть що робити. Я звернулася до фахівця і наступного дня вже була в лікарні. На наступний день вийшовши в коридор я побачила дівчину. Ми стали з нею говорити і вона розповіла, що чекає двійню. Я пораділа за неї, але сама собі задумалась, а якщо виявиться, що і в мене двійня, як я з усім впораюсь, адже мені вже 35.

Згадавши що мені сказала та дівчина, а саме той факт що їй не відразу сказали що у неї двійня, я вирішила запитати у своїх батьків чи немає у нас в роду двійні. Отримавши, як мені тоді здавалося позитивну відповідь від мами, я вирішила про всяк випадок уточнити ще у чоловіка. Чоловік теж сказав, що в них в родині двійнят не було.

На наступний день мені призначили обстеження. Вони довго вели огляд, якщо чесно то мені в той момент було трохи хвилююче. На моє запитання чи все нормально відповіли, щоб я йшла в палату, вони пізніше мені все скажуть. Як же довго тоді тривали ті пів години, поки я їх одна чекала.

І ось відчиняються двері і заходить лікар, уявіть моє здивування коли мені повідомили:

– Вітаю, Вас, майбутня матуся у Вас двійня.
Я від здивування і не знала, що сказати, відразу думки в голові з’явилися, як же так може бути, адже у мене в роду двійні не було і у чоловіка те саме. Ось тут я і подумала набрати свекруху. Вона довго сміялася після моєї розповіді, але в підсумку сказала що у її батька був брат близнюк.

Ось так мій чоловік знає своїх родичів. Зараз ми з Михайлом і Андрієм чекаємо на появу наших дівчаток. Не знаю, як я буду справлятись, але сподіваюсь, Бог нам допоможе.