А кажуть, головне, щоб добрим був сім’янином. Він таким і є, але щастя від того я не маю. Дуже шкодую, що не послухалася батьків свого часу, а час назад уже не повернути.

З Андрієм я познайомилася коли мені було 22, а йому було 40. Він працював на хорошій посаді і багато заробляв. Якщо чесно, спочатку я думала лише про гроші. Він постійно дарував мені дорогі подарунки, водив в хороші недешеві ресторани. Познайомив мене зі своїми друзями. Зі своїми друзями я його звичайно не знайомила, так, як мені було соромно за його вік.

А з часом і я перестала з ними спілкуватися, мені куди цікавіше було в ресторан дорогий сходити з ним, ніж з друзями в кафешку. Гарно одягнутися і між людьми побувати. Мої батьки, звичайно, були проти весілля, але ми все одно одружилися. Так ми прожили пару років. У шлюбі Андрій виявився байдужий до всього, у ньому не було ні тепла, ні душевності. Я не могла поговорити з ним, на щирі та відверті теми, таке враження, наче ти живеш з чужою людиною. З моїми родичами він спілкуватися відмовлявся.

Коли рідня нас запрошувала у гості на свята, він ніколи не хотів їхати, я завжди їздила сама. Він говорив, що моя родина йому не цікава зовсім, і було б краще, щоб і я сама з ними рідше спілкувалася. І тут я дізналася, що чекаю дитину. Думала, що все зміниться, але Андрійові дитина була потрібна так само, як і дружина. Так, він водив мене по ресторанах і показував друзям, але я вже розуміла, що дружина йому була потрібна як статус, а тим паче молода та красива.

Ми ні в чому не маємо потреби, ось, напевно, тому я з ним ще живу. Дитина ходить в приватний садочок, я не працюю зовсім, інститут я так і не закінчила. Заводжу розмову, щоб відновитися в інституті і довчитися, каже, навіщо мені це треба. Гроші у мене є тепер на все, але я така нещаслива людина, якби хтось знав.

Читайте також: Рецепт ніжних та соковитих тефтельок з рисом.

Він дуже сильно мене почав дратувати. Я сама себе загнала в кут, а тепер не знаю, як вибратися. А кажуть, головне, щоб добрим був сім’янином. Він таким і є, але щастя від того я не маю. Дуже шкодую, що не послухалася батьків свого часу, а дорогу назад, як знайти, я не знаю.