Але найголовніший урок Осима Хаїм я засвоїла два роки тому на дорозі.

Мені було трохи більше сорока, коли я дізналася, що на звичне питання: «Чим ви зараз займаєтеся?» можна відповідати: «Осим Хаїм».

«Насолоджуюсь життям». Вперше цей вираз я почула тут, в Ізраїлі. Дослівний його переклад: «робимо життя».

Міське кафе. Полудень. За сусіднім столиком сидить літня пара. Він і Вона. Не чоловік і дружина, ні. Швидше за старі знайомі або друзі. Вони невимушено базікають, трохи фліртують, п’ють каву. Раптом лунає телефонний дзвінок. Хтось на тому кінці дроту запитує його: «Що ти робиш?» А він: «Осима Хаїм».

Насолоджуюся життям.

Не вирішую проблеми, не заробляю гроші, не шукаю відповіді на питання, не ставлю мети і досягаю її, не худну, врешті-решт! Просто насолоджуюся життям.

Ця гра слів мене буквально зачарувала, і я зрозуміла, що теж хочу навчитися цього «Осима».

Читайте також Жити потрібно тут і зараз

Перший урок мені підніс власник зоомагазину, коли рано вранці я забігла до нього за кормом для собаки. Він уже відкрив свою лавочку, але ще не встиг прокинутися, тому повільно розкладав свій товар. Я за відпрацьованою роками звичкою стала пояснювати, що мені треба швидко і терміново.

На це господар лавочки дістав з клітки маленького кролика і поклав його в мої руки. У цей момент я зрозуміла: так ось ти який – Осима Хаїм!

Час для мене зупинився. Гладити пухнастий теплий клубочок хотілося годинами. І дивитися, дивитися заворожено на неквапливу роботу продавця.

Потім було багато інших уроків, кожен з яких приносив мені щастя.

Наприклад, сьогодні я точно знаю, де готують найсмачнішу каву в Тель-Авіві.

Найсмачніша вона не через смак. Просто в цьому місці збирається така яскрава публіка з такими приголомшливими собаками! Спостерігати за цим світом, неквапливо попиваючи каву, – це для мене Осима Хаїм.

Або. Я ніколи не знала, що годувати коня – це кайф. Тактильний, душевний. Я з дитинства боялася до них підійти. Але в Ізраїлі на стайні господиня прекрасних коней з посмішкою запропонувала мені спробувати перебороти страх, простягнувши коневі яблуко.

І ось, широко розкриваючи величезний рот з відмінними зубами, він або вона простягали морду до моєї тремтячої руки і дуже ніжно, тільки вологими губами і теплим шорстким язиком злизували з долоні яблуко. На цьому місці у мене слова закінчувалися.

Але найголовніший урок Осима Хаїм я засвоїла два роки тому на дорозі.

Це сталося в той самий момент, коли я накрила дочку своїм тілом. Ми з Сонею їхали додому в машині і почули виття сирени. Справа була влітку 2014 року, йшла операція «Незламна скеля», і ми потрапили під ракетний обстріл.

Дотримуючись інструкцій, я заглушила машину, дістала дитину з автокрісла, поклала її на дорогу і накрила собою. Я до сих пір добре пам’ятаю вибухову хвилю від збитої ракети, що прокотилася по моєму тілу, і шепіт дочки: «Мамо, ти зараз мене розчавити». Так міцно я її «накрила».

Після цього випадку світ навколо мене заграв зовсім іншими фарбами. І я нарешті по-справжньому зрозуміла, що означає Осима Хаїм: «насолоджуватися життям тут і зараз!»