Але найприкріше те, що коли я у них гроші на квартиру нам додати попросила, вони сказали: у нас немає. Не можу цього зрозуміти й вибачити. Поїхали розважатися, замість того, щоб нас підтримати. Знатися з ними не бажаю.

Мої бабуся й дідусь завжди були трохи дивними, якісь самі по собі. Але мамі, яка мене сама виховувала, вони зі мною допомагали. Та й потім, коли мама знову вийшла заміж, а я не дуже ладнала з вітчимом, я, можна сказати, переїхала до бабусі й дідуся.

Вони ще й ближче від моєї школи жили, тому всім було зручно.

Виросла я, вийшла заміж два роки тому, є маленький синочок. Знімаємо з чоловіком квартиру і вклали гроші у квартиру в новобудові. Бабуся й дід досі квартиру ні на кого не переписали – ні на маму, ні на мене. Щось собі там думають. Ну й хай – у нас своє вже майже є житло.

Будинок наш уже введено в експлуатацію, але у нас немає за що поки робити ремонт, а там же голі стіни.

 

Читайте такожКоли моя дружка повідомила, що вже собі наряд пригледіла, я зі страхом збагнула, що вона про моє весілля більше думає ніж я! Всі про нього думають, крім мене!

Я в декреті, чоловік один працює, платимо за знімне житло, на дитину багато йде, самі розумієте. Чоловіка на закордонні заробітки відпускати не хочу, хоч його друг і кличе: не хочу сама лишатися з маленькою дитиною, ще й вічно переживати, чи не спокуситься він там на когось, адже молодий вродливий хлопець.

Так от, звернулася я десь півроку тому до бабусі й дідуся, попросила, щоб дали нам грошей на ремонт, щоб ми скоріше у свою квартиру переїхали.

Я сказала, що це був би найкращий подарунок від них для правнучка! Але бабуся твердо і чемно сказала мені тоді, що зайвих грошей у них немає. Хоча я знаю, що вони з дідусем завжди відкладають, у них хороші пенсії, плюс бабуся репетиторством досі займається, а дід – перевезеннями вантажів, меблі збирає інколи.

Але мені вони відмовили. Ну що ж, можливо, і правда немає грошей, подумала я.

І ось – грім серед ясного неба: дід з бабусею летять зустрічати Новий рік у Домінікану, потім – в США до дідусевого двоюрідного брата, а після ще в Лондон хочуть, який бабуся завжди мріяла побачити. Далі – ще кудись.

Так вони нам заявили кілька днів тому, а мама мені розповіла, що вони давно гроші на подорож збирали, що у них десь 50 тисяч доларів є, а може й більше!

Ну і хто вони після цього? Нічого, що їм по 65 років, плюс час зараз який! Навіщо воно їм? Не знаю, чим вони думають, чесно.

Але найприкріше те, що коли я у них гроші на квартиру нам додати попросила, вони сказали: у нас немає. Не можу цього зрозуміти й вибачити. Поїхали розважатися, замість того, щоб нас підтримати. Знатися з ними не бажаю.

А ще дивує, що вони зовсім про глибоку старість не думають і про бумеранг: адже внучка у них тільки одна, і це я