Але світ не без добрих людей. Будинок сільська рада відкупила і Катю з дітьми залишили в ньому проживати.

Коли у нашого сусіда, дядька Петра не стало дружини, то він залишився один в чотирьох стінах. Донька його Марина, поїхала до столиці років сім тому, так більше і не з’являлась.

А тут з’явилася в нашому селі жінка з двома дітками. Стала жінка будиночок шукати, щоб орендувати. Ось і порадили їй до дядька Петра звернутись, самотній старий, недоглянутий, дочка відмовилася, він і гроші брати не буде, тільки допомагати йому по дому потрібно. Дядько Петро дуже зрадів, що не сам тепер буде.

Молода жінка виявилася доброю господинею, звали її Катя. На роботу пішла до сільського дитсадка, і своїх хлопчаків туди ж прилаштувала. Дружно зажили, дід навіть за квартиру з постояльців грошей не брав. Катя всюди порядки понаводила, за дідом доглядає і випере, і нагодує. А старий з дітворою грається, дуже малюки діда полюбили.

Читайте також: Світлана, глянувши на фото дружини Сергія, була вражена їх схожістю. Вони обоє знають, що це в їхньому житті сталося не просто так

Дружно воно жили. Катерина розповіла, що від чоловіка вона втекла. Родичів у неї не було, а в нашому селі її тітка двоюрідна проживала. Тільки не стало її давно, але Катя цього не знала. Загалом, попросив її дядько Петро залишитися. Куди по білому світу з дітьми поневірятися? Катя і залишилася.

Але ось біда, минулого року не стало дядька Петра. Катя за свої кошти і відбула все, а дочка навіть і не з’явилася. Та не знала вона, як їй вчинити, куди подітися з дітьми. Вони вже до школи ходили. У сільраді їй сказали, живи поки, все одно будинок цей нікому не потрібен.

І раптом – на тобі, Марина з’являється. Каже, будинок продавати буде. А квартирантку з дітьми просить будинок звільнити. Ось такий поворот подій. Хоча за великим рахунком вона ж спадкоємиця – єдина. Тільки доглядала за дідом Катя, чужа жінка, яку Петро донькою називав. Але діватися нікуди, зібралася Катерина з дітьми з’їжджати з будинку. А Марина з коханцем всюди свого носа суне, господарює, і квапить Катю забиратися з двору.

Але світ не без добрих людей. Будинок у Марини сільська рада відкупила і Катю з дітьми залишили в ньому проживати. Голова сказав, що це, спадок від дядька Петра. Зізнався голова, що дядько Петро заходив до нього, і дуже просив не залишати квартирантку в біді. Ось і виконав його волю наш голова.