Бережіть дітей, вони такі маленькі!

Уже далеко за північ. Жінка з сином давно сплять в окремій кімнаті. А я останнім часом страждаю на безсоння, оскільки багато неприємностей на роботі, і все це крутиться в голові. Я вирішив відволіктися і включив різні ролики в інтернеті. Десь біля першої години я почув дивні крики, але спершу не звернув увагу. Згодом вони повторилися… Це був дитячий голос, який в паніці кричав:

«Мама! Батько! Допоможіть ».

Я був ошелешений. Не міг зрозуміти звідки долинають ці крики. Виглянувши у вікно, я побачив маленького хлопчичка, який ледве снував ногами та кликав батьків. Сусід зверху (Іван курив на балконі) запитує:

– Хлопче, що трапилося?

Читайте також Я далі не чула цей монолог. Перед очима темно, сльози накотилися — це так неприємно!

– Мама з татом… мама і тато пішли, залишили мене самого…а там ВОГОНЬ! У нас пожежа…

Поки він вимовляв ці слова, я уже встиг одягнути спортивні штани й спуститися на вулицю. Підійшовши до малого, я побачив, що очі у нього були наповнені слізьми, а сам він наляканий і розгублений. Я швиденько його обійняв і поплескав по голові, щоб злегка заспокоїти.

– Привіт, малий. Я Вова, а тебе як звуть?

– Артем.

– Гарне ім’я! А ти чого кричиш? Що трапилося?

– Я був вдома сам, а у нас загорівся рушник! А я їх кличу, а вони пішли! Я не знаю, куди вони пропали.

– Ну ти чого! Все буде добре. Зараз прийдуть мама з татом, — я старався підняти настрій малому, бо вигляд у нього був спантеличений.

За пару хвилин до нас спустився сусід:

– Артеме, а ти де живеш?

– Ось там! Там пожежа! Я ганчірку викинув, а вона впала! – Показав на будинок навпроти.

– Зараз згасимо! Ти чого? Ти ж сміливий хлопець! – Ми старалися заспокоїти його по дорозі до того будинку.

Сусід нам відкрив двері домофону. В під’їзді було чути запах горілої ганчірки, а от у квартирі не було чим дихати. Брат Артема був в хорошому настрої, лежав в памперсі та посміхався до нас. Ми швидко повідкривали всі вікна та двері. Як виявилося в сім’ї троє діток: Артем, середній хлопчик, який бігав по усій квартирі, та це малятко.

Ми з Іваном не могли зрозуміти, куди ділися батьки, адже вдома троє маленьких дітей. Починаємо з’ясовувати у найстаршого, що трапилося. Дізнаємося: “Мама образилася на тата і втекла. Тато побіг за нею.”

Менші діти в цей час гралися вимикачами духовки й підпалили рушник. Старший зрозумів, що трапилося по запаху. Починаємо з’ясовувати номер мами чи тата, але діти його не знають. Тут я хочу звернутися до вас, дорогі батьки, ваші діти повинні знати свою адресу, ПІБ батьків і номера телефонів.

Обшукуючи різні папери на столі, ми знайшли номер бабусі. На жаль, її більше турбувало те, що домашній відключений. В цей час у квартиру з шаленими очима увірвалися батьки.

В цей момент, батьки прийшли додому й побачили нас двох, чужих мужиків в себе на кухні. Ще й цей запах повсюди. Батьки нам сказали спасибі, але ми їм провели виховну годину!!!

Бережіть дітей, вони такі маленькі!