Через пів року мене відправили в дитячий будинок, а квартиру моїх батьків тітка просто продала на чорному ринку.

В п’ять років я стала круглою сиротою і мене до себе забрала тітка, рідна сестра мого покійного батька. Коли батьки були живими, то ми жили дуже заможно. Тато з мамою працювали на керівних посадах, у нас була своя власна простора квартира, а за містом гарна дача. Коли батьків не стало, я опинилася у тітки, вона оформила на мене опікунство.

У моєї тітки підростала дочка Мирослава, але з нею стосунки у мене не склалися. Мирослава весь час насміхалася наді мною, хоч вона молодша за мене. Тітка Анна була доброю хіба що при чужих людях, а насправді була скупою та обачливою, яка ніколи не опустить свого шансу. Проживали ми у квартирі моїх батьків. Я ніколи не відчувала від неї ні підтримки, ні любові та й жодного доброго слова.

Ще змалку у мої обов’язки входило прибирання квартири, миття посуду, телевізор мені забороняли дивитися, а солодке купували тільки для Мирослави. Тітка скоро продала машину мого тата, а на дачу більше так і не їздили. Одяг та прикраси матері кудись пропали, зате тітка та її дочка, почали виглядати дуже красиво. Вони частенько ходили в кафе та ресторани, а мені з ними не можна було.

Коли я була маленькою, то не розуміла, що вона все майно продала, а виручені гроші, нібито, йшли на моє виховання. Через декілька років ми переїхали у квартиру моєї тітки. квартира була однокімнатна на околиці міста, а через пів року мене відправили в дитячий будинок, а квартиру моїх батьків тітка просто продала на чорному ринку.

Читайте також Так хочеться поїхати відпочити, пожити трішки для себе, а не економити кожну копійку.

Важко було привикнути до того, що я тепер живу в дитячому будинку, але згодом я завела друзів і стало набагато веселіше. Я отримала досить непогану освіту, а після випуску почала орендувати невеличку квартиру. Працювала в супермаркеті, але поки тільки прибиральницею, згодом обіцяли підвищення. Одного робочого дня в магазин повинен був приїхати господар. в цей день всі дуже метушилися.

Коли пан Сергій побачив мене, то в кінці робочого дня викликав в кабінет керуючого. Коли я увійшла, в кабінеті був тільки він. Запропонував мені присісти і запитався як мене звати і ким працюють мої батьки. Я розповіла свою історію з самого початку.

Сергій Олександрович широко усміхнувся і сказав, що пам’ятає мене ще з дитинства. Колись добре спілкувався з моїми батьками. Декілька років тому він розпочав займатися бізнесом, відкрив свою мережу магазинів, зараз розбудовують ще один великий торговий центр і коли ремонт завершиться на керівну посаду потрібно буде людину і цю посаду він запропонував мені, але потрібно мати відповідну освіту.

Я вже хотіла відмовитися, але Сергій Олександрович пообіцяв мені, що допоможе зі вступом в інститут, а вивчитися я маю своїми силами. Я одразу погодилася. вчитися було складно, але цікаво, я зі всім впоралася на відмінно. Після закінчення мене чекала перспективна посада, а найголовніше, високооплачувана.

Пройшло декілька років, я придбала двокімнатну квартиру. Одного разу у двері постукала моя двоюрідна сестра Мирослава. Я не можу зрозуміти, звідки вони з тіткою дізналися де я зараз проживаю. Мирослава наказовим голосом сказала, що я повинна її впустити у квартиру та допомогти знайти роботу.

Оскільки у Мирослави не було вищої освіти, я запропонувала їй підпрацьовувати прибиральницею, а там далі буде видно. Вона була категоричною, не прийняла моєї пропозиції та одразу зателефонувала матері. Тітка верещала у трубку, що я зобов’язана їй все життя, якби не вона, то ще не відомо, що з мене вийшло б. Потім пригрозила, що якщо я не пущу Мирославу жити до себе, то вона буде мститися.

Я перебувала в змішаних почуттях. За ті декілька років, що ми з нею не бачилися, вона зовсім не змінилася. Зате змінилася я і тепер вже не та маленька та беззахисна дівчинка, яка була колись. Я остаточно вирішила, що ні такої тітки, ні сестри мені не потрібно!