Чоловік частенько заглядав в чарку, але я мовчала, адже сама проміняла такого спокійного Василя на Володю.

Знаю, що завинила перед Василем, і розплачуюсь за цей вчинок до сьогодні. Де я тільки не була, які святі місця не відвідувала, до яких світил медицини не зверталася. Усі в один голос твердять: “Ви не сумісні з чоловіком”. Ех, якби ж того дня я вчинила по-іншому.

Василь жив і живе в сусідньому селі. Познайомилися ми на танцях. Якось одразу закрутилось у нас. Він спокійний, розумний, кмітливий. Мав на той час хорошу роботу на залізниці. Більше року ми прозустрічалися і Василь зробив мені пропозицію.

Я любила його і погодилася.

Читайте також Почалося все з того, що в щільному натовпі хлопчик років 10 наступив мені на ногу.

Після зустрічі з батьками ми вирішили розписатися, а з вінчанням в церкві і святкуванням трохи почекати, треба було прискладати грошей, так як і я і Василь з бідних сімей.

Так ми і зробили. Після розписки взяли в оренду квартиру, так як я на той час вже працювала в Тернополі, і нам обом було так зручно.
Згодом Василя погукав друг на заробітки у Польщу.

– Улянко, я поїду, зароблю грошей, щоб у нас було весілля таке, яке ми хочемо.
Я не була проти, бо з грошима й справді було туговато. Через деякий час Василь поїхав, а я залишилася одна.

Не знаю, як так вийшло. Я працювала офіціанткою в центрі Тернополя, і одного дня на роботі зустріла Володю. Я одразу ж йому сказала, що заміжня, що чоловік в Польщі, але він на це не зважав, і дуже настирливо залицявся. Він дарував мені квіти, подарунки і я розтанула.

Так, ви мабуть скажете, що я зробила не гарно, але мені справді цього бракувало. Бракувало на той час чоловічої уваги, підтримки, і так, мені ніколи не дарували так часто квіти, а що вже казати про подарунки.

Ми стали з Володею таємно зустрічатися, але все таємне одного дня стає явним.

Не знаю хто, але хтось із друзів Василя повідомив йому, що його “кохана” дома без нього не сумує.

Через декілька тижнів Василь повернувся додому і подав на розлучення.

Лише після того, як ми розлучилися я зрозуміла, що зробила найгіршу помилку в своєму житті… але вже нічого не повернеш.
Через деякий час ми з Володею відгуляли весілля. Життя в нас не ладилося.

Чоловік частенько заглядав в чарку, але я мовчала, адже сама проміняла такого спокійного Василя на “крутелика” Володю.
Минав місяць за місяцем, рік за роком, а в нас все не з’являлася дитинка. Де я тільки не їздила, лікарі все розводили руками.

– Ви просто не сумісні з чоловіком, ось і все. Але шанс все ж є. Моліться, і, можливо, Господь змилується над вашою сім’єю.
Один Господь знає, як я прошу у нього і Василя прощення за той вчинок. Я прекрасно розумію, що сама винна у цій ситуації. Жила б я зараз з Василем, і горя не знала. Він, до речі, так і не одружився. Живе і працює трохи в Польщі, трохи дома.

Мені так соромно за свій вчинок. Якби ж можна було повернути час назад…