Чому дівчатам вішають це “ярмо господині”

«Щастить тобі. Дві дівчинки, помагати будуть в майбутньому.» «Та з дівчатками набагато легше. Вони й вдома приберуть і яйця зможуть підсмажити.»

Мене особисто охоплює жах, коли я чую такі фрази. Чому дівчатам вішають це “ярмо господині” ?

Я не нав’язую своїм донькам обов’язок мити посуд чи готувати. Не заставляю прибирати чи вишивати. Так само не вчу пришивати гудзики та слухатися старших. Ніколи не говорю, щоб вони стримували власні сльози та емоції. Ніколи не говорю, що жінка має бути “розумнішою” і йти на поступки чоловікові. Або зрозуміти й пробачити. Не важливо.

Я з ними проводжу багато часу на вулиці та вчу, як називаються рослини у нас у дворі. Ми разом робимо презентації з картинками та читаємо енциклопедії. Вчу водити машину та поважати чужу працю. Навчаю любити чистоту та порядок. Ми багато пишемо, щоб мати гарний почерк та рахуємо, щоб не робити в майбутньому помилок.

Намагаюся їм донести, як правильно ставити пріоритети, як розрізняти важливе від термінового. Мокре від теплого. Ми вчимо правила дорожнього руху, як правильно пристібати ремінь та налаштовувати навігатор.

Читайте також Мені страшно подумати, що могло б трапитися, якщо б я відкрив двері.

Ми вчимося проявляти власні почуття набуваємо емоційного інтелекту. Вчу їх робити те, що бажає їхня душа: хочете кричати – кричить, хочете радіти – радійте…

Наголошую на тому, що перш ніж зайти в кімнату, необхідно постукати, й перед тим, як кинути собі салат, потрібно спитати, чи хтось ще бажає.

Вчу говорити: «Мені боляче» або «Мені страшно» або «Я дуже хочу, але поки не можу собі цього дозволити». Або «Ти засмучує мене, піди, я хочу побути одна».

Для мене це дуже важливо. Я не хочу, щоб мої доньки росли в постійній домашній рутині. Я бажаю, щоб вони досягали висот та розвивалися усе своє життя. Не має нічого доброго в мільйонах грязних тарілок та картопляному лушпинні. Я боюсь, що вони будуть залежати від майбутнього чоловіка та не зможуть проявити себе.