Чути все це від матері було страшенно прикро. Адже всі роки донька утримувала матір, а коли лишилась без грошей, виявилась не потрібною.

Після розлучення Наталя із шестирічною, на той момент, донькою повернулася до матері. У великій трикімнатній квартирі у неї була своя частка. Так вони жити втрьох, дружним жіночим колективом, вісім років. Квартира у них велика, місця цілком достатньо. Наталя відразу знайшла роботу з пристойною зарплатою. Від чоловіка отримувала аліменти. Тому матеріально вони зажили дуже добре.

Наталя зробила відмінний ремонт в їх з мамою квартирі, привела в порядок стару дачу, купила автомобіль, одягнула всіх, звозила дочку і маму в подорожі закордон. Алла Петрівна, мама Наталі, дуже тішилася, що тепер донька і внучка біля неї. Наталя відразу віддала мамі банківську карточку, адже мама допомагала з дитиною, готувала їжу, прибирала в квартирі, займалася закупівлею продуктів і всього необхідного.

Влітку бабуся з онукою їхали на дачу, і там теж постійно щось було потрібно: добудувати, упорядкувати, привезти, посадити. Наталя все оплачувала, не кажучи ні слова. Вийшло так, що Наталя повністю фінансувала маму у всіх сферах. Тому Алла Петрівна свою пенсію не витрачала, а складала на банківський рахунок. Звичайно, Наталя була з цим згодна. Це здавалося розумним.

Читайте також: Моя кохана не звертала на мене увагу, поки я не відвідав знахарку.

Але цього літа Наталя несподівано залишилася без роботи. Скоротили з відділу кілька людей, в тому числі і її. Мама з донькою якраз прилетіли з моря, а тут такі новини …

Звичайно, Наталя на дивані не сидить, роботу активно шукає. Запас з двох окладів, виданих на колишній роботі, вони майже проїли, а «з вулиці» її в сорок п’ять років практично нікуди не запрошують. І влаштуватися на такі гроші, до яких вона звикла, більше, мабуть, не вийде – це Наталя вже зрозуміла.

В цей час поведінка мами раптом стала дуже дивною – мама почала безпричинно дратуватися на рівному місці і злитися практично через дрібниці на дочку і внучку. Раніше і близько такого не було, щоб вона до слів чіплялася!

– Ходить за мною, все перекладає, речі кидає! – зітхає Наталя. – Я почала робити салат, вона побачила і причепилася, що я неправильно ріжу овочі. Я кажу: – Мамо, мені сорок п’ять років, я салат робити вмію.

А вона як завелася! Я, каже, знаю, що тобі сорок п’ять, в тому-то й річ! Ні чоловіка у тебе немає, ні роботи, ні грошей не накопичила в свої роки. Сидиш, каже, з дитиною на шиї матері-пенсіонерки, доросла жінка! Сподіваєшся, що я тебе буду на пенсію утримувати? Працювати іди!

Чути все це від матері було Наталі страшенно прикро. Адже всі вісім років вона багато працювала, а всі зароблені гроші складала в загальний доступ. Так, заначки не накопичила, можливо, це помилка. Але мама теж в цьому частково винна. Вона легко і вільно витрачала гроші доньки, а тепер зрозуміла, що зараз сімейство добереться до її запасів і запанікувала.

Наталя вважає, що все це дуже несправедливо, по відношенню до неї. Адже вона нічого не шкодувала для мами і ніколи не ділила ресурси на мамині і свої, вважала, що все у них спільне … Зараз жінка розуміє, що помилилася. Як тільки у неї закінчилися гроші, мама її згадала про те, що у кожного мають бути свої збереження. Наталя поки не бачить виходу з ситуації, що склалася. Сподівається, що невдовзі вона таки знайде роботу.