Де справедливість? Напевне треба бути поганою мамою, щоб діти любили і цінували

З чоловіком, ми завжди мріяли про свій будинок. Через деякий час, ми назбирали певну суму грошей і все ж таки купили будинок, по який так мріяли. Сусіди у нас попалися не дуже хороші. Незважаючи на те, що у них було 3 чудових дітей, вони дуже часто випивали. Дійшло навіть до того, що з компанією таких самих, збирала пляшки і метал, а потім пропивала отримані за це гроші. Діти їхні завжди ночували та їли у сусідів.

У нас з чоловіком було двоє дітей, і я завжди піклувалася про них. Вони завжди були ситі і гарно одягнені, я давала їм гроші на кишенькові витрати, ніколи ні в чому не відмовляла. Кожного літа ми їздили відпочивати на море, усі поїздки в інші міста на екскурсії від школи – я завжди їм оплачувала.

Читати також: Паштет з оселедця: неймовірно проста та смачна закуска

Але зараз, коли мені уже 50, я просто нічого не розумію. Сусідські діти виросли хорошими людьми. Батьків своїх вони закодували і живуть щасливо. У них вже є свої сім’ї, і вони часто приїжають з онуками до мами в гості.

А я, залишилася зовсім сама. Дружина сина мене не любить, внуків бачити не дає. Сам син приїжджає до нас дуже рідко, і то на пів годинки. А дочка взагалі вийшла заміж за багатого хлопця, і соромиться мене з чоловіком. Дітей дочки раз на півроку бачу і то здалека. Дочка просить не приїжджати до неї в гості, не соромити її перед свекрухою.

Одного разу, коли я тяжко захворіла, вирішила подзвонти до дітей, щоб приїхали, але вони відмовились, сказали, що у них немає часу. Де спаведливість? Напевне треба бути поганою мамою, щоб діти любили і цінували …