Дітей я кидати не збираюся, буду їм допомагати. Відчуваю себе винним перед ними. В моїй ситуації зробити вибір дуже важко.

Із своєю дружиною жили ми добре. Прожили 20 років. Ми були показовою парою, на яку рівнялися родичі і друзі. У нас двоє дітей син і дочка. Наша сім’я жила непогано, грошей вистачало не тільки на буденні витрати, а й на відпочинок за кордоном. Оксана, моя дружина, після народження дочки не працювала, я працював, інколи у нас у місті, а інколи з другом їздили на заробітки, дружині своїй я був вірний, так як дуже сильно її кохав.

Так, зовнішньо вона уже не така, як була до народження дітей, але її позитив, ставлення до мене і любов, той погляд, яким вона дивилася на мене, робили її найбажанішою жінкою. Рік тому я поїхав на заробітки і все змінилося. Я зустрів іншу жінку. Наталя показала мені інше життя і воно мені сподобалося. Я практично перестав дзвонити, тай взагалі спілкуватися з дружиною та дітьми, як це було завжди.

Дружина від друзів дізналася, що у мене з’явилася інша жінка. Вона, нікому нічого не сказавши, приїхала в Польщу. Мене про свій приїзд не попередила, тому побачила те, чого бачити не мала. Наталя якраз була у мене.

Дружина дивлячись на Наталю запитала мене: «Що ти в ній знайшов?». Я і сам не знав, що знайшов в Наталі, єдине, в чому я був упевнений – я не хочу її втрачати.  Оксана довго не могла прийти до себе. Сказала, щоб я повертався додому, вона готова все пробачити заради дітей. Але я не впевнений, чи жити з нелюбимою людиною заради одних лише дітей – найкращий вихід.

Читайте також: Рецепт ніжних та соковитих тефтельок з рисом.

Хоча, часом я наче приходжу до тями і не уявляю свого життя без дітей. Але і без Наталі не уявляю. Вона, до речі, не наполягає, щоб ми сходилися, каже, що я дітям потрібніший. Дітей я кидати не збираюся, буду їм допомагати. Відчуваю себе винним перед ними. В моїй ситуації зробити вибір дуже важко.