Дитину чоловіка від першого шлюбу, я до себе не пускаю категорично. І не даю спілкуватися дітям з ним.

Для мого чоловіка це вже другий шлюб. У Андрія від попереднього є хлопчик 6 років, а мати його, навіть не знаю як сказати… не дуже хороша жінка та мама. Так ось, свекруха носиться з цим онуком, як з писаною торбою.

Немає таких вихідних, щоб Микита  не був у неї, на її думку, колишня невістка повинна влаштовувати своє життя. Зі мною свекруха не спілкується, хоча її син живе зі мною щасливо, в моїй квартирі, у нас 2 автомобілі в родині і лапуня донечка.

Микиту, дитину Андрія, я до себе не пускаю категорично. І не даю спілкуватися дітям, ми не в гаремі живемо, де всі діти загальні, і чоловік не султан. Проти спілкування чоловіка з дитиною ніколи не була, сходіть в кіно, кафе, погуляйте, але не більше, аліментів мінімум. Головне, щоб не на шкоду нашій сім’ї.

Чоловік звичайно любить сина, але кожні вихідні його рідна мати змушує його виконувати свій обов’язок перед ним, щоб приїхав і побачився. На нашу донечку їй абсолютно байдуже, є ж улюблений онук. Я вважаю, як виростуть діти і вирішать самі треба їм спілкуватися чи ні.

Читайте також Після першого шлюбу я перестала довіряти чоловікам

Чоловік тільки зараз почав мамі говорити, щоб не лізла, до цього зберігав нейтральну позицію, що мене дратувало, не те слово. Я не виховувала і не народжувала Микиту, і любити і приймати його не зобов’язана.

І взагалі, коли я виходила заміж, чоловік зовсім по іншому мені все розказав про сина.

Вже на самому весіллі я зрозуміла, що це все не просто так, адже свекруха ввечері через все місто поїхала до колишньої невістки, щоб забрати свого онука на вихідні. У тебе син тільки що вдало одружився, приїдь додому і посидь з чоловіком порадій за створену сім’ю, але ж ні, обов’язково онука забирати на вихідні.

А Микита виросте і забуде бабулю, у нього є бабуся і дідусь у мами. Вони все одно ближче будуть завжди, ніж батька. А дбати про старих батьків все одно буде син і його родина, але свекруха цього не розуміє, на жаль.