У мене 2 дочки і нещодавно я попросила їх обох від мене з’їхати. Разом з їх другими половинами і проблемами. Тому що втомилася тягнути їх всіх одна. Чоловіка у мене немає, дівчата залишилися без батька в 16 і 11 років, так що отримала я від життя по повній. Чи допомагав мені хто? Звісно. ніхто.
Виросли мої дочки, відучилися. Старша в технікумі, а молодша інституті в минулому році закінчила. Думаєте я відпочила?
-Мама, – 6 років тому відрапортувала старша Ніна, – це Вадик, ми одружимося. Можна ми з тобою поживемо трохи?
До цього дочки жили в одній кімнаті, я – в інший. Але з появою «тимчасового» мешканця на ім’я Вадик, довелося мені з молодшою дочкою з’їхатися.
-У нас немає грошей, – розводила руками дочка на мої пропозиції скидатися на харчування. Ми на квартиру збираємо, я в дикреті і дитина маленька. Мамо, ну ти ж моя мама, допомагай!
І я шість років допомагала чим могла. Наташа, молодша донька, вважала, що Ніна зобов’язана з’їхати. Хоч куди, вважала, що Вадим мав би докласти зусиль. Ніна прикривалася малюком і тим, що зараз усім не просто в цьому світі.
-Хто на кухні посуд в раковині залишив? – репетувала Ніна, – Я тільки вимила! Наташа, прибери за собою!
-Я вранці прибирала за всіма, – відповідала на окрик сестра, – тепер ти за мною прибери!
Я намагалася їх помирити, намагалася розділити обов’язки, але без результатів:
-Це твій чоловік накидав повне відро! Нехай сміття і несе! Це твій син розсипав, ти і підмітай!
-Я – мужик, я не зобов’язаний сміття виносити за цілим табором!
-Це дитина! Важко прибрати чи що?
Накопичити на іпотеку. За три роки Ніна з чоловіком так і не змогли. На харчування мені давалося рідко, мало і нерегулярно: декрет, грошей немає.
Терпіння моє скінчилось одного вечора. Приходжу з роботи, а на кухні Наташа з молодиком сидить.
-Це Діма, він не з міста, ми скоро розпишемося, а поки поживемо тут.
-Де? – питаю.
-Ну тут, – розводить дочка руками абстрактно малюючи половинку овалу, – у тебе скоро буде внук або внучка.
-Ви на кухні зібралися жити? – уточнюю я, намагаючись зберігати спокій.
-Ми б і не проти, – каже Наташа, але Нінкин Вадим ночами звик до холодильника бігати. А ми, молоде подружжя. З тобою в кімнаті – нам теж не варіант.
І мовчить, чекає, коли я здогадаюся запропонувати сама: живи, дочко, а я вже на кухні, ви ж молоді, вам потрібніше. Я не виправдала надій дочки.
– Я даю всім вам 2 тижні, – оголосила я і Наташі і Ніні, – шукайте варіанти, збирайте речі і з’їжджайте.
– Як так? – не зрозуміла Ніна, – Куди? Я тут прописана, це мій дім. Ну і що, що Вадим не прописаний і дитина прописана у свекрухи! Через Наташу все, нехай вона і йде кудись.
Я сказала, що квартиру продам, якщо добром мої доньки залишати її відмовляться. Я втомилася, мені набридло бути обслугою для всіх. Свій борг я виконала: дочок виростила, освіту їм дала.
Донькики 0бразилися.
-Ніколи, чуєш, ніколи ти онука більше не побачиш!
-І я коли стану матір’ю, тебе не покличу! Всіх вигнала, будеш тепер жити розкошуючи! Що ти за мати така!
Вони таки всі виїхали з мого дому. зі мною ніхто з них не розмовляє. навіть родичі не телефонують. Можливо, я й не права, але в момент коли за ними зачинились двері, я стала однією з найщасливіших людей на планеті.
Щось мені підказує, що на старості років мене не на кухню б донечки виселили, а ще далі. Але це так, домисли.
Для тіста : * борошно (1100 г) * львівські дріжджі пресовані (80 г) * цукор…
А ти стоїш, ти так стоїш далеко І дні несуть у вирій журавлі, Вже рік…
Після розлучення у мене був важкий період і постійне відчуття страху залишитись без чоловічої уваги.…
Країна-агресорка Російська Федерація намагається приєднати тимчасово окуповані території України. Наразі загарбники проводять активну підготовка до…
Звільнення Херсона стане кінцем диктаторського режиму президента Росії Володимира Путіна. Після програшу йому не вдасться…
Коли я вчилася в школі, моя вчителька з мови вважала, що я маю лінгвістичні здібності,…