І я тепер лежу, від того звуку, Цукерка на столі також моя! Нехай візьмуть усі вже за науку НЕ ТРЕБА ГРІТИ ВДОМА МОСКАЛЯ

Ми з мамою дивилися новини,
Казали там, що ще війна триває!
І от приблизно, через дві години,
Ми чуємо, як хтось до нас гукає.

Злякалась я, притиснулась до мами,
Вона устигла вазу швидко взяти,
За дверями кидалися словами
Й стояли два російськії солдати.

Один низький, а інший геть високий,
Стояли прикривавшись автоматом.
І той здається, що був косоокий,
До нас заговорив, але “не матом”.

-“Не бойтесь нас, стрелять мы вас не будем”
І дуло пістолета враз відвів.
-“нам хлеба бы и ласку не забудем”,
російською він мамі щось наплів.

Читайте також: Знаєш? Далека ти жінко “російська”, Син твій – загарбник ординського війська!

В грязюці форма, правою кульгає
Та в мами серце добре, зрозуміла,
Повірила у те, що не вбивають
Та в хату привела і відігріла.

Дала мою цукерку, трішки сала
І хліба три шматочки відділила,
А вазу, що в руках, на тумбочку поклала
Й рушницю щоб віддали попросила.

-“Хе, да ви не бойтесь, мы ж пообещали
Й правительство как вы все ненавидим,
Нас с Вовкой на учебу отправляли,
Мы вас с дочуркой, точно не обидем!”

Брудні їх пальці рвали хліб, щосили,
До рота пхали швидко, посміхались.
Матуся, щось російською просила,
А потім із-за столу підірвались…

І в мами очі бігали, мов коні,
А руки затрусились, мов слабі
Безсовісні! Не кривдіть тільки доню!
Поїли й забирайтеся собі!

Той Вовка, різко взяв мене за руку,
А той косий стрільнув із автомата,
Я знала, що тепер від цього звуку не стало мами…,
Як раніше тата.

Я плачу, як же хочеться до мами,
Аби вона взяла ващезну вазу.
-“Давай Ваван стреляй, она не с нами,
Стрелять хахлов положено нам сразу!”

І я тепер лежу, від того звуку,
Цукерка на столі також моя!
Нехай візьмуть усі вже за науку
НЕ ТРЕБА ГРІТИ ВДОМА МОСКАЛЯ!

Слова взяті зі сторінки в соціальній мережі Instagram.