Після того бабуся змінилась, вона подякувала Богу за такий дарунок долі

Надія Петрівни була незвичною бабусею. Вона не сиділа з внуками і не в‘язала дітям одяг, а натомість вставала в 7 ранку і йшла надвір курити. Їй було 82 роки. До того бабуся ще й слухала рок, вмикаючи його на повну гучність. Проте сусіди вже не жалілися – вони звикли.

Цього вихідного ранку старенька знову встала і включила голосну музику, розбудивши всіх сусідів. Одна сусідка не витримала:
— Надіє Петрівно, та дайте хоч у неділю поспати!
— Маріє Іванівно, і вам доброго ранку!
— Ти коли-не будь заспокоїшся? – розгнівалася жінка.
— Ніколи. – коротко і чітко відповіла бабуся.
Вона жила у двоповерховому будинку з одним під’їздом. Включати музику, заварювати каву і курити була її улюблений початок дня.

Читайте також Жінка ніколи не думала, що все дійде до такого, а Юра зібрав речі і пішов.

Старенька ніколи не розуміла таких нудних людей, як Марія Іванівна. Вона воліла більше насолоджуватись життя, більше жити і радіти, ніж витрачати час на щось інше. Її сусіди були хорошими. Вони ніколи не злились на Надію, більше того, сварились, бо так має бути. А самі навіть жаліли жінку і розуміли її самотність.

Кожного ранку вона ходила в парк на прогулянку. Інколи боліли ноги чи була погана погода, але жінка все одно йшла до улюбленої місцини. Проте сьогодні лавочка, на якій вона завжди сидить – була зайнята якоюсь дівчиною.

— Тут я завжди сиджу! – сказала вона до незнайомки з коляскою.
— Ой, вибачте, я вже йду. – сполохалась дівчина, відсунула свою сумку і вже хотіла вставати, як бабуся її зупинила.
— Зажди, я погляну на тебе. – вона дістала окуляри і побачила синці на її лиці.
— Звідки це в тебе? – промовила здивована бабуся.
Дівчина не витримала і розплакалась.

— Мій чоловік втратив роботу і почав багато пити. Як приходить додому – б‘є мене. Я не витримала і втекла з дому, а зараз не знаю, що робити і куди податися. – плачучи розповідала вона.

Старенька запросила її з дитиною до себе додому і дала їй випити чай. А потім мовила, що та може залишатися в неї жити.

— Пенсія в мене непогана, місце є і нам обом буде веселіше. Тому залишайся, я буду тільки рада.
Бабуся Надія до того і мріяти не могла про онуків, а тепер зможе за дитиною доглядати.

Наступного ранку вона не встала в 7 годині, як це бувало завжди і не заварила каву. Сусідка Марія в 7:30 год перелякалася і подумала про погане. Швидко почала всіх питатися, чи ніхто не бачив незвичну бабусю. Двірник відповів, що ні. Старенька занепокоїлася і вирішила піти подивитися, що відбувається. Як раптом відчинилось вікно на першому поверсі:

— Ви можете бути тихіше? В мене дитина спить, не заважайте! – мовила Надія Петрівна.
Після того бабуся змінилась, вона подякувала Богу за такий дарунок долі і обіцяла, що кине курити. Таке життя, все може змінитися у будь-який момент, головне вірити в краще і все обов‘язково буде.