Історія сім’ї та, як потрібно говорити з дитиною про злодійство

П’ятниця, останній навчальний день тижня і в суботу вранці не потрібно рано вставати і кудись йти. Зазвичай в цей день ми придумуємо що-небудь особливе.Ось і цього разу запланували прогулянку на велосипедах. Потрібно користуватися моментом, поки зима не звалилася нам на голови і не залишилася з нами на довгих 5, а то і 6 місяців. Погода обіцяла бути теплою і сонячною.Але в підсумку нас все-таки підвів Канадський Гідрометцентр (ну або як він тут називається) і в п’ятницю ввечері виявилося якось прохолодно для велопрогулянки. Та ще й цей вітер… Загалом, на сімейній раді ми постановили що найкращим рішення буде залишитися вдома і подивитися разом який-небудь класний фільм. А щоб було взагалі весело, ми вирішили заїхати і купити SLUSH. Напій, обожнюваний дітьми. Купити його можна на будь-якій заправній станції. Ось ми і заїхали в одну з таких. Для тих, хто не в темі. Мене звати Роман. Мені 37 років і я живу з двома синами в Монреалі. Старшому Максиму 9 років. Тимуру 5.Ми розлучені з їх мамою ось уже 1.5 року. Діти проводять половину часу зі мною, а половину з нею. Звичайна історія для канадських сімей, звана «»спільна Опіка”.У своєму блозі я розповідаю про те, яким насправді захоплюючим може бути спілкування з дітьми.

Читайте також: Як чоловіки різних знаків змінюються після весілля

Спасибі що читаєте про нас – Тимур, Максим! Я нагадую вам правила. Нічого не чіпаємо і не знімаємо маски. Ми купимо напій і вдома, коли помиємо руки, зможемо його випити. Діти щось невдоволено промичали і поплелися за мною до апарату з напоєм. Кожен вибрав смак, який йому подобається. Ми налили його і пішли на касу оплачувати. Виявилося, що продавець працював в цьому магазині Перший, ну максимум другий день. Він не міг розібратися у вартості напою і мені довелося піти з ним до апарату щоб з’ясувати якого розміру наші склянки (середні або маленькі).Діти залишилися стояти біля каси. Ми швидко розібралися. Повернулися на касу. Я заплатив за три напої, і ми вирушили з дітьми до виходу. Я відкрив двері і повернувся щоб поквапити дітей.

І тут я побачив, що у Тимура в руках його улюблена жуйка ХубаБуба (здається так вона називається).- Тиииимур! Це що?- Тату, пішли швидше. Він не помітив.Вже не знаю чому, але на якусь мить мені здалося це кумедним. Я уявив на секунду, що ми з дітьми банда. Або як це… Бригада:) ми здійснюємо набіги на магазини і виносимо звідти найсмачніші жуйки… . Так. Пора повертатися в реальний світ!- Тимур. Так робити не можна!- Папа. Я все перевірив. Там немає камер. Чого? Він ще й перевіряв наявність камер?… Ось жесть п’ятирічний злодюжка.- Тимур.

Це не важливо є там камери чи ні. Я хочу, щоб ти повернувся в магазин і поклав жуйку на місце.- Але тато!- Ніяких але! Бігом в магазин і жуйку туди де ти її взяв.Він невдоволено відкрив двері і попрямував до прилавка. Через скло я бачив, що він поклав її на місце. Коли він вийшов, я продовжував.- Тимур. Те, що зараз сталося називається злодійство. І це погано. Ти ще маленький і можливо не розумієш цього. Але я хочу сказати, що дорослих людей, за це штрафують. А іноді садять у в’язницю.- Але я хотів жуйку.

А ти мені її не купуєш.- Тимур. По-перше, у нас є жуйки вдома. А по-друге, навіть якби її не було, це не означає що ти можеш її вкрасти. Злодійство серйозний злочин. Все що лежить в магазині, ти можеш тільки купити. Тобто заплатити за це гроші. І ніяк інакше. Зрозумів?- Зрозумівши. Але у мене немає грошей. Як я можу щось купити?- Тимур, зараз нам потрібно їхати додому. Давай поговоримо з тобою про гроші, трохи пізніше. Зараз я хочу, щоб ти запам’ятав цей випадок і те що я сказав. Іде?- Іде, ТАТО. Я все запам’ятав. І ми поїхали додому з нашими напоями і класно провели час.І звичайно дуже скоро нам знову належить розмова з Тимуром про гроші. Ті хто читають мої розповіді знають, що це непроста тема і ми вже не раз стикаємося з нею. Я сподіваюся що з цим випадком ми трохи наблизилися до розгадки цієї таємниці, під назвою навіщо ТИМУРУ гроші.