Коли родичі гірше ворогів.

Є у мене тітка Ліля, молодша мамина сестра. З мамою вони не спілкувалися – з уривків маминих розмов, я зрозуміла, що тітка кинула мою маму зі спадщиною.

Я знала, що у мене є двоюрідні брат і сестра, Ваня і Віра. Я пам’ятала, як ми в дитинстві грали. А недавно до мене в друзі додалася Віра і розповіла багато цікавого.

У мене як-раз дуже важкий період в житті – мами не стало три роки тому, і ось тато дочекався, коли я закінчу інститут, і відправився слідом за нею.

Батьки дуже любили один одного, тато все моє свідоме життя носив маму на руках і задаровував її квітами. Я думаю, тато так і не зміг змиритися з відсутністю мами в його житті.

Відразу після того, як тато вступив в права спадщини на мамину половину квартири і я відмовилася від своєї частки в його користь, він написав дарчу вже на всю квартиру цілком на мене.

Я здивувалася його вчинку, але він сказав:

– Потім зрозумієш. Головне, не слухай їх – вони будуть брехати.

Я спробувала розпитати докладніше: хто вони, про що брехати, навіщо ?, але тато віджартувався. І півроку не пройшло , як мені написала Віра.

Вона нагадала, що є дочкою тітки Лілі і сказала, що скоро буде у справах в моєму місті і що нам з нею треба серйозно поговорити, що у неї для мене є важлива інформація.

Причин для відмови я не бачила, написала їй свій номер телефону та адресу і попросила заздалегідь подзвонити.

Віра приїхала через тиждень. Я забрала схвильовану сестру з вокзалу і привезла до себе в квартиру.

Читайте також: Чоловік заявив, що Настя виходила заміж за нього, а не за матеріальну допомогу, і повинна розраховувати тільки на себе. Тому гроші він їй давати не може.

Вона озирнулася і сказала: – Миленько у тебе тут. Шкода, що скоро тобі доведеться переїхати. Пішли на кухню, розповім. Віра розповіла мені, що Ваня – мій брат по батькові.

Вона точно була не в курсі, чому так вийшло. Але саме через це бабуся все залишила своєї старшої дочки Лілі, а не поділила між нею і моєю мамою.

І ніби як-раз таки через те, що тато спочатку залицявся за Лілею, а потім, коли вона чекаладитину , кинув її і одружився на моїй мамі. – Мама з Ванею сюди збираються, квартиру твою ділити будуть. Готуйся. Я задумалась. Ділити Вані було нічого – тато написав дарчу на мене, накопичення татові лежать удома – банкам він не довіряв, машина – моя, на моє ім’я куплена.

А більше у тата і не було нічого. Та й історія ця з батьковим батьківством – він так любив маму, що я сумнівалася в розказаному. Хоча, в житті всяке можливо.

– Дякую, що попередила, Віра. Нехай приїжджають, раз хочуть.

Я поклала Віру спати і заснула сама. Сплю я досить чутливо, і прокинулася від того, що хтось шарудить паперами. Я відкрила очі і побачила Віру, яка рилася в моєму столі з включеним на телефоні ліхтариком.

– Ти щось втратила? – запитала я. Віра злякалася, підскочила і впустила телефон. Екран її смартфона зустрічі з підлогою не пережив.

– Нічого, я … а … ну тут … – почала вона мимрити.

– Віра, йди спати. Завтра підеш. Чи не порахуй мене не привітною господинею, але гості, копаються в моїх речах, мені не потрібні. З ранку Віри вже не було, а вхідні двері були відчинені навстіж. Я перевірила – ніби все на місці. Через пару днів мені подзвонила тітка Ліля.

Судячи з голосу, нетвереза:

– Що, вмовила татуся дарчу на тебе написати, так? Брата свого обділила, безсовісна. А він одружився, живе на орендованій квартирі. Все матуся твоя винна. Якби не вона, він би на мені одружився. Треба було їй з’явитися і все зіпсувати …

Я не стала її слухати, просто скинула дзвінок. Більше вона не дзвонила. А от Віра ніяк не могла залишити мене в спокої: вона надзвонювала і вимагала, щоб я купила їй новий телефон, натомість того, який вона розбила через мене.

Тітка Ліля з Ванею так і не приїхали. Мабуть, Віра їм сказала, що квартира дісталася мені по дарчим і їм ловити нічого.

Після невеликого спілкування з цією ушлой сімейкою, я зрозуміла, чому мама з ними не спілкувалася – такі родичі гірше ворогів