Коли я повернулася додому, Сергія там вже не було, він зібрав всі свої речі і поїхав до батьків.

З Сергієм я познайомилась п’ять років тому. Зараз нам обом вже по тридцять років, але узаконювати наші стосунки ми не поспішали. Вважали за краще жити безтурботно, без обіцянок і обов’язків – так було зручніше. Вільні відносини мали як плюси, так і мінуси. Мінусів більше. По-перше: ми постійно сперечалися через те, хто повинен вести господарство і платити за культурні заходи. По-друге: не до кінця довіряли один одному, періодично влаштовували сцени ревнощів. Ми кохали одне одного, але при цьому постійно лаялися. Навіть розбігалися, обіцяючи, що це кінець. Однак, через пару днів, незмінно поверталися в своє орендоване житло.

Так сталося і перед Новим роком. Ми посварилися, вирішуючи, де його відзначати. Сергій наполягав на візиті до своїх батьків. Я не хотіла, ми посварилися і він пішов. Повернувся через три дні. З величезним букетом троянд і сумкою продуктів, переданих для мене майбутньою свекрухою.

Наступна сварка сталася прямо в Новий рік. Відзначали ми його у моєї подруги. Гостей було багато. Після півночі всі розбрелися по всьому будинку. Хтось танцював, хтось дрімав, хтось продовжував жувати. Серед останніх був і Сергій. Він ніколи не любив танцювати. Не вдалося умовити його і на цей раз. Але я не збиралася нудьгувати і відправилася танцювати з братом подруги. Сергій робив вигляд, що не звертає на це уваги, але потім, як завжди ми посварилися, він викликав таксі і поїхав.

Читайте також:  Якось непомітно ми почали дуже тісно спілкуватися. А потім сталося найдивніше, чого навіть я не очікував.

Коли я повернулася додому, Сергія там вже не було, він зібрав всі свої речі і поїхав до батьків. Після деяких коливань я зателефонувала йому на мобільний. По телефону наш діалог як завжди переріс у скандал, і він кинув слухавку.

Незважаючи на злість, я сподівалася, що скоро все буде гаразд. Чекала, що з дня на день Сергій повернеться. Але пройшов місяць, а коханий і не збирався повертатись. Забувши про гордість, я дзвонила йому на мобільний, але він не відповідав. Удома теж не підходив до телефону. Я була в розпачі, невже він міг ось так просто все перекреслити. Я кохала його ще більше, ніж раніше. Напевно, розлука дала зрозуміти, наскільки він мені дорогий. Людина завжди більше цінує те, що втрачає.

Сьогодні день закоханих, отже, залишалася надія, що Сергій прийде. Я накрила стіл і з нетерпінням чекала на повернення коханого. І ось вже одинадцята година, а його немає. Піднявшись з крісла, я вирішила святкувати сама, а потім лягти спати. Тільки я наповнила келих, як почувся скрегіт ключа в замку. Потім – кроки, і в дверях показався Сергій.

Він стояв опустивши очі і щось ховаючи за спиною. Від радості в мене перехопило подих, я не могла промовити жодного слова. Він винувато посміхнувся, потім зробив крок вперед і витягнув з-за спини червону оксамитову коробочку:
– Ти згодна? – Прошепотів Сергій.

Я стверджувально покивала головою.