Кинути його шкода, раніше треба було, а зараз просто шкода його, розумію, що геть без мене пропаде.

Моїй Катрусі двадцять один рік, розумничка, красуня, вчиться в політехніці. Хоч я і заміжня, та виховувала її, можна сказати, сама – Гриша весь час випивав, гуляв і присвячував своє життя лише друзям. Ось такий недолугий у нас тато.

Читайте такожВ наш час змушувати людей до такого, я вважаю, – дивно

Кинути його шкода, раніше треба було, а зараз просто шкода його, розумію, що геть без мене пропаде. Катруся виросла – на неї у мене всі надії. Вона єдина моя радість. Все життя мріяла, що дочка виросте, вивчиться, знайде хорошу роботу і вдало вийде заміж. Але, видно, недостатньо їй було мого життєвого прикладу, вирішила наступити на ті ж граблі. Почала зустрічатись з хлопцем, який, як і її батько – показує з себе ніби він – “хтось”, а насправді, ні краси, ні розуму – одні “понти”
Дивлюся на їхні стосунки – і себе в молодості згадую. Казала мені тоді мама – не зв’язуватися з ним, наплачешся в своєму житті. В голові вітер, носить його з боку в бік, а своєю головою думати не хоче, те, що “друзі” те і він…
Ось і цей чим тільки не займався – і машини перепродував, і на будові прорабом працював, і сам ремонти робив. Зараз хоче відкрити свою автомийку, грошей напозичав купу, а коли і з чого віддавати буде – сам не знає.
А моя Катруся дивиться на нього закоханими очима і навіть не дихає. Спробуй щось не те скажи про її Василя – відразу ображається і плакати починає. А це для мене найгірше у житті – не можу бачити її сліз.
Так шкода зразу стає, ось і думаю, може, все у них буде добре, і даремно я на нього наговорюю. Тільки з боку-то видніше, ну вилитий цей Василь – мій чоловік в молодості. Такий же хвалько і балабол, обіцяв гори золоті, а в результаті все пропив, прогуляв і сидить зараз на моїй шиї.

Як мені пояснити своїй Катрусі, що не пара він їй, а такий же козел, як і її батько. Вона ще така молода. Знайшла б собі хлопця, але ж ні…