Лілія просила пробачення у дітей. Розповіла, що пити кинула, бо здоров’я взагалі не дозволяє.

Сашко, не треба плакати, що знову сталося? – заспокоювала онука бабуся Тая.

– Бабусю, матір не забирає мене з садку. Чому за всіма приходить мама, а за мною тільки ти? – схлипував малюк.

Ліля – матір Саші, втратила чоловіка, і після цього довго не могла прийти до тями. Після цього вона стала випивати, чарка за чаркою, потім стала пропадати й залишила сина на матір. От і взяла його під свою опіку бабуся. А малюк тим часом дуже сумував за матір’ю.

Одного дня матір привела якось чоловіка до бабусі в гості:

– Мама, накривай стіл – сказала вона. – Це мій чоловік Стас.

Читайте також Не відразу Петро побачив зміни в старшої дочки

Стас вручив малому іграшку, зразу направився до столу. Стало зрозуміло, що він також такий любитель випивки, як і Ліля. Стали приходити вони кожного вечора, вечеряли, лягали спати, а потім бабуся вигнала обидвох, достатньо було їх годувати. Їжа ж у неї не для того, щоб дармоїдам давати, а онука годувати. А Ліля про сина взагалі забула. Й з часом взагалі зникла з їх життя.

Через деякий час повернулася ще з одною дитиною на руках й залишила матері:

– Мама, це твій онук, звуть Максим, нехай він побуде трохи у тебе. А мені треба терміново йти, – сказала вона бабусі.

– Ліля, одумайся, що ти робиш? Якщо ти знову не повернешся, я не зможу двох дітей виховувати.

– Не переживай. Нашу квартиру зі Стасом ми продали, й зараз шукаємо інше житло. Як тільки в нас все налагодиться, одразу заберу і тебе, і дітей, – сказала Ліля і пішла.

Бабуся Тая розуміла, що нікого Лілія не буде забирати, тому й стала ростити двох онуків. Старший Саша вже у школу пішов, а менший – в садок. Бабуся крутилася, як дзиґа, прала, прибирала, добре, що хоча б виплати дітям Ліля не забирала. Як-не-як, але хоча б якість кошти.

Сашко допомагав бабусі й став її справжньою опорою. Згодом бабуся почала пекти пиріжки, а хлопчаки продавали їх на базарі. Так скоро Сашка і на ринку всі знали.

Згодом в бабусі почалися проблеми зі здоров’ям – у неї дуже боліли ноги, тому з дому вона практично не виходила, з кожним роком її ставали все гірше і гірше. Одного ранку Саша запитав:

– Бабусю, як ти сьогодні? – правда, у відповідь нічого не почув. З того дня бабуся не стало.

Якось Саша став наводити порядок в кімнатах, і перебираючи в серванті знайшов ощадну книжку, там була не зовсім маленька сума грошей. Хлопцю тоді якраз виповнилося 18 років і він навчався в кулінарному училищі. Паралельно він навчився випікати такі ж пиріжки й продовжував справу, яку започаткував ще з бабусею.

З відкладених грошей згодом орендував приміщення і зробив там малесеньке кафе – там поміщалося буквально три столи зі стільцями. Максим в той час ходив вже до школи.

Раптово в це кафе завітала Лілія – вона і не знала, що воно належить її сину. Підійшла до вітрини, почала вивчати асортимент і тут Саша побачив її. Він одразу зрозумів, що це вона – його матір.

– Мама! – прокричав він

– Синочку! – жінка також кинулася в обійми молодого хлопця.

Він нагодував матір, а ввечері повів її додому, там чекав молодший Максим. Лілія просила пробачення у дітей. Розповіла, що пити кинула, бо здоров’я взагалі не дозволяє. Роботу не може знайти, бо через вік також її ніхто не хоче брати. Підробляє прибиральницею.

Сини, звичайно, простили матір, забрали її з якоїсь кімнати в гуртожитку жити до себе і стали разом розвивати сімейний бізнес.