Мама злилася на мене та повторювала, що якби я не лізла у їхнє життя, то у неї був би онук. А я впевнена, що через декілька років після покупки житла, Аня б спокійно виставила мого брата за поріг.

– А ви самі не можете заробити на свою квартиру? – запитала я.

– Наталко, а навіщо нам трикімнатна квартира? Їм більше потрібно. А нам і однокімнатна підійде. – мама не дала змоги поговорити мені й Антону, сама влізла.

– А якщо в мене буде дитина.Будемо жити всі в однокімнатній? – не переставала я.

– Наталю, а ти не подумала, що це вже будуть тільки твої проблеми? – з усмішкою запитала Аня.

– Ну звичайно. Якщо твоя дитина — то проблеми моєї матері, а якщо у мене з’явиться дитина — тільки моя проблема? Так виходить?

– Я не це мала на увазі. Ось коли ти почнеш з майбутнім чоловіком планувати квартиру, тоді і подумаєш собі про житло. А може у тебе чоловік буде мати квартиру. – припустила Аня.

Читайте також Ми вже літні люди, тому вирішили оформити все на наших дітей в рівних частках.Але діти проти того, щоб ділити спадщину порівну, кожен з них вважає, що все має належати тільки йому.

– Мамо, я — точно проти! Антон у нас чоловік, нехай беруть собі іпотеку на житло.

– Наталочко! У новій квартирі буде жити мій онук чи внучка!

– Я — твоя дочка! І коли я заведу своїх дітей, ніхто не заборонить тобі з нею бачитися, в разі розлучення. А якщо в Антона не складеться сімейне життя, то він переїде знову жити до нас в однокімнатну квартиру. А ти ніколи більше не побачиш ні внука, ні квартиру! Як ти цього не можеш зрозуміти! – я встала з крісла і пішла до себе в кімнату.

Мама, Антон та його дружина сиділи ще на кухні годину часу. Після чого, вони поїхали по своїх справах, а моя мама ще раз спробувала мене переконати у зворотньому. У неї це так і не вийшло, тоді мама тихо зітхнула і сказала мені: – Ми все одно скоро переїдемо!

Я вирішила заховати мамин паспорт. Знаю, що це не красиво, але так я могла хоча б виграти час. Аня щодня приходила до нас та показувала варіанти квартир. Невдовзі справа дійшла до показів і нашої власної квартири. Знайшовся покупець, який готовий був купити терміново житло. Але нічого не склалося, бо мама виявила «втрату» свого паспорту. А поки вона розпочала його відновлення, ситуація стала прояснятися.

Інколи з Анною приходив і Антон. Він перестав радіти швидкому розміну квартири. В черговий раз, коли мама з невісткою обговорювали варіанти квартир, Антон тихо у мене запитав: – Ти справді думаєш, що ми розлучимося скоро?

– Тобі зараз виповнилося лише 32 роки! Згадай, скільки твоїх друзів розлучилося за останні 2 роки. Ось, Макс недавно розлучився, квартиру залишив колишній дружині, а сам переїхав до батьків. А вона тепер знайшла собі нового чоловіка і виховує  йому дітей. Ти сам бачиш, яка у тебе дружина. Вона егоїстична, думаєш лише про свої інтереси.

– Я тебе прекрасно розумію. Просто Аня мені сказала, що не збирається народжувати, якщо ми далі продовжимо орендувати квартиру. Слухай, а може краще оформити дві квартири одразу на маму? А ми з Анею візьмемо іпотеку, поки будемо в маминій жити, нашу здавати. Так буде найкраще, як ти думаєш?

– Звичайно, що це ідеальний варіант. Мати три квартири краще, ніж дві.

– Я поговорю тоді сьогодні з Анею.

Через декілька днів після цієї розмови, Антон повернуся назад додому. Аня одразу ж відмовилася оформляти квартиру на свекруху, а про іпотеку взагалі не хотіла нічого чути. Я її прекрасно розумію, вона хотіла прийти на все готове. Якби мені запропонували такий варіант – я б точно погодилася!

– Сказала, що зробить аборт, якщо буде не так, як вона собі уявляла. Що у неї взагалі робиться в голові, якщо у неї такі думки? – поділився брат.

Антон вирішив розлучитися. Аня ж не здавалася. Почала битися за їхнє спільне майно — машину, яку Антону подарував на весілля його дядько. Народжувати Аня теж відмовилася. Хоча Антон не відмовлявся від дитини і готовий був їх повністю забезпечувати. Від нашої пропозиції – віддай дитину на виховання батькові, Аня відмовилася.

Мене мати вирішила виставити з дому. Вона вважала, що це я їх посварила. Антон намагався за мене заступитися, але все було марно. Я б нічого не сказала про Аню, якби вона була нормальною дівчиною. Антон і Аня жили з нами, коли тільки зійшлися, чого вона тільки не витворяла у квартирі.

А потім, коли вони вирішили жити на орендованій квартирі, всім почала розповідати, що її свекруха вигнала з дому. Мама злилася на мене та повторювала, що якби я не лізла у їхнє життя, то у неї був би онук. А я впевнена, що через декілька років після покупки житла, Аня б спокійно виставила мого брата за поріг.