Мені 50 і у мене нема сім’ї, завжди чекала кращого часу

Я все життя чекала слушної нагоди, але на жаль час нещадно йшло, а момент так і не з’являвся.

Зараз мені 50 роки. У мене немає  немає сім’ї. Я ніколи не думала, що так станеться, час пролетить настільки непомітно.

Я виросла в селі,жили ми скромно ,батька рано не стало, мама як могла намагалася виховати мене і сестру.

Пізніше сестра вийшла заміж, а я відправилася підкорювати столицю.

Наївна і симпатична дівчина. Залицяльників у мене завжди було багато, але жоден мене не чіпляв. Мабуть чекала кого то особливого.

І в 25 років я нарешті то зустріла Артема.

Бурхливий роман закінчився вaгiтнicтю. Ми почали готуватися до весілля, проте моє самопочуття різко погіршилося.

Через помилку лікарів, вчасно не помітили серйозну проблему, я більше не могла мати дітей.

Артем чесно сказав, що хоче велику родину і багато дітей, а зі мною такого ніколи не буде.

Мене накрила жахлива депресія, я схудла до рекордних 45 кг.

Читайте також:  Тримаю себе в руках, щоб не зруйнувати те, що наші сім’ї створювали роками. Але розумію, що я люблю чужого чоловіка

З сусіднього міста на підмогу приїхала рідна сестра, яка до цього часу встигла розлучитися. Її чоловік не пропускав жодної спідниці.

Так в одній невеликій однокімнатній квартирі стали жити дві жінки з покаліченої долею. Я дуже довго шкодувала себе, а потім всі мої спроби почати відносини з чоловіками переривала сестра.

Вона ненавиділа чоловіків, говорила, що всі вони бабії і пристосуванці. Сестрі не подобався жоден з моїх чоловіків, а я дуже сильно залежала від її думки.

Зараз через багато років я аналізую власне життя, і розумію, що вона абсолютно нікчемна.

Я не змогла побудувати кар’єру або почати власний бізнес. Завжди чекала слушної нагоди. Те грошей не вистачало, то проблеми зі здоров’ям.

Я дуже шкодую, що не наважилася взяти дитину з дитячого будинку. Можливо це додало б сенс мого життя.

А зараз вже занадто пізно щось змінювати.