Мені довелося віддати її до будинку для літніх людей.

Я пішла на такий крок ради благополуччя. Ради благополуччя мого та моєї матері. Розумієте… Моя мама… Почну з того, що їй вже 80 років. Вона пізно мене народила, в 45. Дуже хотіла дитину. І ось вийшло. В такому поважному віці багато людей помаленьки втрачають пам’ять, а разом з нею і розум. Це все старість та пізні роди, які забрали в неї багато сил та здоров’я.

 

Мені довелося віддати її до будинку для літніх людей. Це ради її ж блага. Я жінка ще молода, тому працюю і не можу весь час наглядати за нею. А нагляд їй потрібний ой який. Розумієте, останнє, що вона зробила, чи як я це називаю, вчудила – відкрила кран в закритій пробкою ванній, а сама десь пішла. І все. Я прийшла, в ванній доверху вони.

 

Читайте також Спогади з дитинства

Слава богу був верхній сток для води. Інакше б ми давно затопили сусідів. Але ладно вода, але уявіть, якщо вона так забуде про газ. Це ж я втрачу не тільки квартиру, а ще й можу втратити як її так і своє життя.

 

В той день, коли мама влаштувала ситуацію з ванною я довго не могла її знайти. Я обшукала все і всюди де тільки могла. А тут сусідку зустріла, яка й розповіла, що бучила в сусідньому дворі маму з іншими бабцями.

 

Я прибігла туди, почала сваритися з нею, бо вже всякого собі надумала, коли не могла знайти маму. Бабці звісно ж почали на мене косо дивитися, але в той момент мені було байдуже, вони ж не знають ситуації. Я обійняла маму, взяла її під руку та повела додому.

Це не єдиний випадок. Раніше були й одіяла з подушками на сходинковій площадці, і відкриті на розпашку двері – заходи хто хоче, і якісь сторонні люди в нашій квартирі, які не зрозуміло що можуть зробити.

Я не можу весь час за нею слідкувати. Тому прийняла рішення поселити маму в будинку для літніх людей. Знайшла хороший будинок, з хорошими умовами та персоналом. Там за нею завжди будуть наглядати, вона буде мати змогу досхочу спілкуватися з своїми однолітками, якщо можна так сказати і якщо їй потрібна буде медична допомога то її нададуть одразу ж на місці. А це все краще та безпечніше ніж дома.

 

Навідую маму я часто і завжди з гостинцями та її улюбленими книжками, які вона просить їй привезти або купити нових.

Сама ж я почала менше переживати, бо впевнена, що мама в надійних руках і я можу бути спокійна та нарешті взятися за своє особисте життя.