Мені немає куди йти, вигнали вчора. Я батька хочу знайти, тільки ось адреса виявилась неправильною.

На вихідних я вирішила попрацювати, приїхавши в офіс, який приємно обволікав мене тишею, я, перш ніж приступити до роботи, дозволила собі чашечку кави. Не встигла я насолодитися ароматним напоєм, як мій телефон раптово задзвонив. Дзвонив мій старий приятель, який працював в правоохоронних органах. Мене відразу насторожив той факт, що друг дзвонить у вихідний день, це могло означати лише те, що сталося щось надзвичайне (я працюю журналістом). Піднявши слухавку я почула таку історію:

Вчора була субота, друг з колегами відзначали ювілей і повертаючись додому вже далеко за північ, він побачив на зупинці темну фігуру. Друг пройшов повз, будинки ліг спати і забув про це. Вранці ж він відправився в магазин і проходячи повз автобусну зупинку, наткнувся поглядом на знайому вже фігуру. При світлі дня було зрозуміло, що це підліток років 12-14, що сидить він уже давно і практично трясеться від холоду.

 

Читайте також Просто батьки чоловіка були люди багаті, зі статусом в суспільстві.А її мати ні

— Привіт! — сказав друг — Давно сидимо?

— Добрий день, не ваше діло!

— Йшов би ти, хлопче додому, замерз же весь! Я тебе вчора ще примітив, всю ніч тут просидів. Думав, що зараз буде спалах агресії, як це часто буває у неблагополучних підлітків, але на мій подив, хлопець, шморгнувши носом сказав:

— Мені немає куди йти, вигнали вчора. Я батька хочу знайти, тільки ось адреса виявилась неправильною.

— Стривай, а що сталося? І де твоя мама?

Хлопець розповів про те, що батьки вже кілька років розлучені, батько одружився і переїхав до нової дружини, а хлопець залишився жити з мамою і бабусею. Мати часто зривалася на сина, змушувала виконувати більшу частину роботи по дому, але останньою крапкою стало те, що вчора його сильно насварили за дрібну провину, що підліток вирішив несправедливим і пішов з дому голосно грюкнувши дверима. Мати не намагалася його зупинити, і тим більше знайти. Друг пошкодував хлопця, привів його до себе у відділення, нагодував, напоїв гарячим чаєм.

— Не переживай, зараз ми швидко знайдемо твого батька. І подзвонив мені. За службовим обов’язком в моєму розпорядженні є безліч баз і комп’ютерних програм, які дозволяють протягом 10-15 хвилин знайти людину. Чим я і зайнялася в терміновому порядку. Через деякий час у мене в руках опинилася адреса сестри батька хлопчика і номер її телефону. Далі стало все зовсім просто. Під’їхавши до поліцейської дільниці, де мене чекав приятель з загубленим хлопцем, я запропонувала наступний план дій:

Спочатку заїхати до хлопчика додому, поговорити з його матір’ю (мало що напридумують підлітки в пубертатному періоді), потім відшукати батька і поговорити з ним, дізнатися як він живе і чи потрібна йому взагалі дитина, якщо, судячи зі слів хлопчика, батько з ним не спілкувався всі ці роки після розлучення. Хлопець, звичайно наполягав на тому, щоб ми віддали йому адресу батька і він сам далі розбереться, але ми залишалися непохитними.

І ось ми приїхали до хлопчика додому. Двері відкрила мати, але ні натяку на те, що вона рада бачити сина, чи переживала за нього, ми не помітили.

— Доброго дня, ваша син провів всю ніч на автобусній зупинці, ви не загубили його?

— Ні! Мені все одно, я від нього втомилася, нема що йому тут робити, раз пішов — нехай іде! Відведіть його туди, де знайшли!

Мені стало дуже прикро за хлопчика, та й у нього в очах стояли сльози. Ми вирішили сьогодні переговорити з його батьком. Витративши цілий день на пошуки сестри батька (ми володіли тільки її даними, але за пропискою вона не проживала), ми все-таки знайшли і її, а потім з її допомогою батька хлопчика.

Сім’я виявилася цілком благополучною, у батька за цей час є двоє синів. Було помітно, що чоловік радий бачити сина. Поговоривши з ним трохи ми з’ясували, що мати весь цей час не дозволяла батькові спілкуватися з дитиною, мабуть, в ній говорили старі образи, а про те, чого хоче хлопчик, мати навіть не замислювалася. Батько з новою дружиною запевнили нас, що будуть раді поселити у себе хлопчика, тим більше батько хотів компенсувати витрачені роки, проведені далеко від сина. Також ми бачили, що хлопчик щиро радий зустрічі, і попереду, що все буде добре. Місто у нас невелике, а з нашими професійними зв’язками ми зможемо легко спостерігати за долею хлопчика. Адже це так важливо, щоб тебе чекали вдома!