Мені прикро. Донька проміняла мене на чоловіка.

В мене квартира в старому будинку. Він в аварійному стані, так само як і моя квартира. Ремонтувати її немає сенсу, адже будинок хочуть знести. Куди мені і іншим жителям дітися, гадки немаю.

Пожалілася доньці на своє важке становище. Вона запропонувала переїхати до неї. Довго не думала. Зібрала скромні пожитки і приїхала.

Донька гречно мене прийняла. Я допомагала їй по дому. Старалася всі хатні обов’язки взяти на себе. Поки донька працювала, я прибирала та готувала. В вільний час читала книжку та дивилась телевізор. Коли до неї приходили подружки, сиділа тихенько в кімнаті. Молоді дівчата, хочуть відпочити, потеревенити. Я все розумію.

Так тривало три роки. А потім донька привела чоловіка. Він не мав свого житла, тому вони вирішили жити в квартирі доньки. Я так само слідкувала за порядком, намагалась не заважати закоханим.

 

Читайте також Я розумію, що вчинили ми з дружиною не дуже гарно. А зараз сидимо на кухні та думаємо як просити пробачення у тещі.

Спочатку, все було добре. Всіх все влаштовувало. В пари було вдосталь часу один для одного. З доччиним чоловіком склалися нейтральні відносини. Ми не тривожили один одного, але завжди гарно спілкувалися. В нас не було жодних конфліктів .

Пара раділа. Я теж була щаслива. Давно мріяла про онуків. Хотіла допомогти донечці з вихованям і доглядом дитини, але молоді вирішили інакше.

Ставлення до мене стало прохолодним. Замість того, щоб долучати мене до вибору коляски, іграшок та інших речей, мене відгорожували від майбутнього онука. Мене це ображало, але я нічого не говорила. Чекала, коли все налагодиться. Але мене попрохали звільнити квартиру.

Я повернулася назад в свою квартиру, яка стала виглядати ще гірше. Мені не телефонували, не цікавились, як я живу. В квартирі вода ледь текла. Треба ставити тазика і чекати тридцять хвилин поки набіжить половина. Електрики давно немає. Ходжу заряджати телефон до подруги з сусіднього дому.

Мені прикро. Донька проміняла мене на чоловіка. Я розумію, вона молода, хоче створити сім’ю, але для цього не обов’язково забувати рідну матір.