“… Мені вісім… Маю рану личка, Мама плаче, тато – у бою…”

… Мені вісім… Маю рану личка,
Мама плаче, тато – у бою.
Xоронили вчора ми сестричку –
Найдорожчу й крихітну мою.

… Мені шість. Я зараз у бабусі.
Тата й мами в мене вже нема.
Я за свого братика молюся.
Він пішов… Нема його й нема.

… Мені сім… Зламав учора пальчик.
Як в підвалі гасне блиск свічі, –
Мені сниться мій убитий братик
В теплих плямах крові, уночі.

… Мені п’ять. Учора Bбили маму,
Мучили в кімнаті… Я кричав.
Я тепер один під небесами.
Боже, де Ти?
Я ж тебе так звав!

Мені два… Було… коли ракета
Влучила у наш високий дім.
Я не встиг пожити й мав померти.
В мене брат лишився.
Йому – сім.

Читайте також: Відбувся удар по залізничному вокзалі Краматорська: рятувальники повідомляють про про десятки загиблих та поранених людей

Мені – 0…і буде так навіки,
Бо я народитися не встиг.
Маму Bбито руським чоловіком.
Лютий жах в її очах застиг.

… Господи, за що нас розстріляли? –
Линуть вітром голоси дітей.
Ми ж рости хотіли
І не знали,
Що настане час страшних смертей…

Мені – десять, і я бачу з неба,
Як росія мучить рідний край?
Скільки крові путлеру ще треба?
Господи, молю, катів скарай!

Як настане мир… Ми заспіваєм,
Так, що нас почують на землі,
Про життя під вічним небокраєм, –
Те, що ми утратили малі.

Автор: Діана Гальченко