Моя донька не може мені пробачити, те що я розійшлась з її татом.Звинувачує в розлученні мене, так як у мене нова сім’я, а чоловік так і живе один.

Я дуже хвилююсь та люблю свою дитину. Моїй доньці скоро 18 років боюся її зовсім втратити. Все почалося після нашого з чоловіком розлучення. Нашій доньці Ірині тоді було 12 років. Вона звинувачує в розлученні мене, так як у мене нова сім’я, а чоловік так і живе один.

Так склалося, що після розлучення я знову вийшла заміж, майже відразу. Іринку я спочатку забрала з собою. Незабаром у нас з’явилися дуже серйозні фінансові проблеми, довелося мені і моєму новому чоловікові виїхати, щоб заробити грошей.

Ситуація була неймовірно серйозною, було закладено житло наше і батьків. Щоб розрахуватися з боргами довелося працювати 4 роки. Весь цей час Іринка жила з батьком. Її батько не погана людина, але доглядати за донькою виявився не здатний. В неї була вседозволеність.

Читайте також: Дмитро жив з нею, заради пристойності, адже дружина важко хвора через його провину. Але через рік вирішив що більше не може.

Вона з 12 років вона почасла  фарбувати волосся у різні яскраві кольори, в 14 років зробила тату. Я себе анітрохи не виправдовую, я не змогла з дочкою знайти вчасно спільну мову. До розлучення у нас були дуже хороші з нею стосунки. Але після розлучення вона так і не змогла мене пробачити. У мене від другого шлюбу народилася дитина, до якої вона досі мене ревнує.

Коли вона фарбувала волосся, я їй пробувала пояснити що тут нічого хорошого нема, лаяла за тату, а колишній чоловік не лаяв, тому й був ідеальним, на її погляд, батьком.

Коли я приїжджала на вихідні додому і намагалася забирати доньку, щоб побути з нею, вона все частіше не хотіла цього, я не була їй цікава. У цьому році вона закінчила школу і поступила вчитися в інше місто.

А через два місяці ми дізналися, що вона зв’язалася з дуже поганою компанією. Ми її відразу забрали додому. Спочатку вона жила у мене і я думала, що тепер-то я ні за що не залишу її. Але вона втекла через 4 дня. Ми її знайшли, поговорили, і вона попросилася назад до батька, обіцяла, що виправиться і все буде добре.

Ми її відвезли, думали, може, звідти не буде тікати. Але через тиждень вона і звідти втекла. Та найгірше те, що батько тільки через добу виявив, що її немає. І шукала її я, а він сказав, що ніколи шукати, так як він заробляє гроші. Зараз він хоче її знову відправити на навчання. Зі мною вона спілкуватися не хоче. Каже, що після повноліття я до неї взагалі не підійду.