Моя матір добряче у нас обжилася.

Я вигулював собаку і в парку ми познайомилися з Емілією. У неї також був пес, якого вона вигулювала. Слово до слова ми познайомилися та почали зустрічатися. Уже через декілька місяців я зрозумів, що закоханий в цю дівчину. Зробив пропозицію, вона погодилася.

Наші стосунки розвивалися стрімко та палко. Все було прекрасно, окрім одного фактору – моїм мамі невістка не сподобалася. Оскільки я уже не був маленьким хлопчиком, думку матері почув, але прислухатися не став.

 

Читайте також Спочатку опіку над дівчатами, а потім і удочерити можна.

Весілля ми вирішили зробити скромне сімейне. Запросили лише найближчих рідних та друзів. Усі витрати взяли на себе, оплачували самостійно. Батьки нареченої хотіли зробити нам корисний подарунок, тому пообіцяли оплатити половину від купленого нами житла.

А от моя мама на весіллі подарувала нам ковдру, на цьому все. Я знаю, що у мами не було такої фінансової можливості, тому навіть не розраховував на допомогу з її сторони. Дружина поставилася до цього з розумінням.

Нарешті ми придивилися гідний варіант житла. Як і домовлялися свекор та свекруха дали нам половину від всієї вартості квартири. Коли ми зустрілися з рієлтором, щоб внести перший завдаток, до нас навідалася моя мама та дала мені конверт з грішми.

У ньому було тридцять тисяч гривень. Ми з Емілією сильно здивувалися. Мама пенсіонерка отримує мізерні гроші. Щоб якось прожити влаштувалася на роботу у кафе, миє посуд. То звідки у цієї жінки такі гроші? Розпитувати про це ми не стали, подякували мамі за допомогу на цьому і все.

Після ремонту та переїзду ми вирішили поїхати на відпочинок.

Залишилося лише знайти того, хто пригляне за нашими псами.  Я попросив допомоги у мами вона погодилася. Ми дали їй ключі від квартири та спокійно відправилися у подорож.

Повернулися відпочилі, засмаглі та одразу ж були шоковані. Моя матір добряче у нас обжилася. Перевезла всі свої речі, переставила меблі, все зробила під себе. Нам же заявила: «Тепер я житиму з вами. Оскільки я дала кошти на покупку цієї квартири, то також маю на неї право.

Моїх заощаджень більше немає, тому я вирішила свою квартиру здавати квартирантам. А ви більше грошей даремно не витрачайте. Придумали вони на відпочинок полетіти».

Емілія від шоку втратила дар мови, а я не розгубився. Просто спокійно пояснив матері, що квартира лише наша. Грошей у неї ніхто не просив та не видирав, це її власний вибір. Потім подякував за те, що приглянула за тваринами й виставив за двері. Речі передав через таксі.