Моя мати самотня і вирішила взятись за виховання онука, нехтуючи моєю думкою.

Історія моя про нерозуміння поколінь. Бабуся дуже балує внука. При тому, що я не є ханжею і навіть вважаю правильним, що бабусі люблять балують, але як виявилося, багато хто не може визначити цьому межу. У моїй родині одна дитина – син.

Улюбленець і все життя бабусі. Моя мама живе одна і вирішила, що рідніше онука і цінніше немає нічого на світі, тому ми вічно сваримося з приводу куди ходити і часом навіть у чому ходити, при цьому мама емоційно дуже вимотує своїми маніпуляціями, тільки щоб відстояти свою позицію. Будь я іншою, може, свaрок було б і менше, але у мене не вкладається в голові те, що життям моєї дитини буде розпоряджатися моя мама.

Заглиблюючись трохи в моє дитинство, варто відзначити, що вона завжди намагалася виховувати мене в крайній строгості, де дитина не має право перечити, відстоювати свою точку зору.

Читайте також:Cвекруха звинуватила мене в зраді, і сказала, що Микита не може бути батьком.

І мабуть думала, що так завжди і буде. В результаті тепер, щоб відстояти свою точку зору в вихованні, починає прямо при сині говорити, що я завжди не права. Не треба йому прибирати за собою тарілку, мовляв, він зручно сидить, не треба йому малювати або ліпити, якщо він не хоче, мовляв, ненавидіти мене буде.

Я читала багато книг про те, як правильно вирішувати такі ситуації, але розмови з мамою не допомагають. Різко відірвати онука від бабусі і перестати туди привозити, я не можу, але і сваритися вже не вистачає терпіння.