Мої сини щодня повторюють мені, щоб я більше не працювала і жила на пенсію, а вони будуть щомісяця допомагати мені. Вони навіть не догадуються, що мою пенсію ось уже три роки забирає їхня рідна сестра.

Зараз мені досить важко, але розумію, що сама винна у цій ситуації.

Мої діти вже виросли, живіть окремо, маю чудових внуків. двоє синів придбали собі житло, а донечка з чоловіком проживає з його батьками.

Після закінчення школи, моя Іра не захотіла продовжувати навчання, сказала, що хоче трішки відпочити і підготуватися. В училище вона не хотіла вступати, мріяла про освіту в університеті.

Рік пролетів швидко. Поступати вона відмовилася, вийшла заміж.

Коли онук трішки підріс, я запропонувала Ірині вивчитися на швачку та працювати вдома. Але вона не погодилася зі мною, сказала, що дитину швидше ніж у три роки не віддасть в садочок.

Читайте також Мудра притча: чия жінка солодша

Потім вона появилась друга дитина і про навчання знову довелося забути. Роботу Іра не дуже хотіла шукати, хоча її діти вже були досить дорослими, старший онук ходив у школу.

Я вирішила допомагати Ірині фінансово, бо вже починалися конфлікти. Свекруха почала дорікати моїй дочці, що вона сидить на всьому готовому. Мені було не зручно перед батьками зятя, тому я й давала гроші.

На пенсію я вийшла два роки тому. Одразу віддала Ірі свою пенсійну картку, щоб використовувала гроші на свої потреби. Вона запевнила мене, що карточку поверне наступного місяця, оскільки шукає роботу — подруга дитинства бере її до себе на офіс.

Я дуже раділа, але знову марно. Дочка не погодилася працювати у неї прибиральницею, а більше вона нічого їй запропонувати не могла, бо Іра без освіти.

Мої сини щодня повторюють мені, щоб я більше не працювала і жила на пенсію, а вони будуть щомісяця допомагати мені. Вони навіть не догадуються, що мою пенсію ось уже три роки забирає їхня рідна сестра. Віддавати назад картку вона не збирається. Говорить мені, що всі гроші йдуть на онуків. А якщо мені настільки шкода грошей для них, то вона більше не дозволить з ними бачитися.

Я вже не знаю, що робити. Я не хочу, щоб сини дізналися про цю ситуацію. Я не хочу створювати конфлікти між ними: яка б вона не була, але вона – моя дочка і я її люблю. Я розумію, що опинилася в заручниках власної доброти. Потрібно було заставити її вступити в університет і отримати гідну освіту. Тепер за свої дії я розплачуюся власноруч!