Ми посварилися, невістка практично вигнала мене, бо вона на мене образилася

Все своє життя я жила заради дітей. У мене їх, до речі, четверо. Я завжди допомагала своїм дітям. Ніколи їм ні в чому не відмовляла. Коли мій старший син вирішив одружитися, я теж не втручалася, хоч невістка мені відразу не сподобалася. Я вирішила – це вибір сина, то ж потрібно приймати все, як є.

Незабаром у сина з невісткою народилося двоє дітей. Відразу скажу, що онуків я дуже люблю, і завжди приходжу до них, купую їм різні смаколики, іграшки та одяг. Але невістка мене постійно зустрічає з невдоволеним виразом обличчя. При зустрічах скаже: «Здрастуйте» і прошмигне куди-небудь в кімнату. Ні, я знаю, що є люди інтроверти. Я до них навіть нормально ставлюся. Але у невістки це просто невихованість якась і неповага до мене. Все це я теж ковтала, все заради спілкування з внуками.

Я взагалі людина товариська, компанійська. Правда, особисте життя у мене не склалося. Коли мої діти трохи підросли, чоловік від мене пішов до молодшої і красивішої. А мені залишив четверо дітей, яким навіть перестав допомагати. В принципі, банальна історія. Багато років була одна, важко працювала, щоб дітей на ноги поставити.

Читайте також Ось такий не легкий шлях, пройшла Наталка до свого щастя.

Так і думала, що зустріну самотню старість, але тут у мене сусідка по дачі познайомила з одним чоловіком. Ну, і закрутилося у нас. Виявилося, що живемо в кілька зупинок один від одного. Зустрічаємося майже кожен день. Михайло мій ровесник, давно розлучений. Мені з ним дуже цікаво, я давно не почувала себе такою щасливою. Михайло пропонує з’їхатися і я вже майже прийняла його пропозицію.

Але все це не подобається моїй невістці. Справа в тому, що я постійно сиділа з онуками. Я на пенсії, підробляю – доба через три. І навіть, коли з доби приходила, невістка на мене дітей звалювала, а сама йшла спати, хоча сама не ходить на роботу. У мене всі діти вже живуть окремо. Так, вийшло, що син з дружиною живе в сусідньому під’їзді, тому з цими онуками сиділа я. І, ось, мої денні відлучки до Михайла їй дуже не подобалися.

А вчора невістка взяла і висловила мені, що краще б я сиділа з онуками, а народ не смішила. Що в моєму віці пора про душу думати, а не по чоловікам ходити. Я теж не стрималася, висловила все, що накипіло. І про її неповагу, і про те, що чому я повинна з онуками постійно сидіти, а її мати приїжджає до дочки всього раз на місяць.

Ми посварилися, невістка практично вигнала мене, бо вона на мене образилася. Вважає, що я не маю права на особисте життя. Уже тиждень онуків не бачу. Син поїхав у відрядження, не хочу його турбувати. Михайло наполягає на переїзді до нього. Тепер уже й сама не знаю, що мені робити – ризикнути спробувати стати щасливою, чи невістка має рацію – в моєму віці уже пізно?