Не можу переступити через себе. У мене є лише одна мати, і свекруха, хоча вона і мама мого чоловіка, для мене все ще чужа людина.

Поки ми з чоловіком ще зустрічалися, я називала її Оленою Миколаївною Мені це здалося так мило. Але в день нашого весілля свекруха сказала, щоб я не зверталася до неї так офіційно, адже тепер ми одна сім’я. І що вона хоче, щоб я називала її “мамою”.

Читайте також Всі ці «бумеранги», «на чужому нещасті…» – маячня. Родина, яку можливо зруйнувати – варта того!

Але у мене з цим велика проблема. Я просто не можу цього зробити. Я не можу переступити через себе. У мене є лише одна мати, і свекруха, хоча вона і мама мого чоловіка, для мене все ще чужа людина. Мій чоловік Роман називає моїх батьків по батькові, і їм таке звертання подобається, вони не мають нічого проти. Я вважаю це ідеальними стосунками. З його боку видно і повагу і підтримку.

Батьки розумні, і вони цінують це.
Але свекрусі такі клички не подобаються.
– Або так мене називаєш, або ж взагалі в мою хату ні ногою. Як я буду сусідам в очі дивитися? Вони ж то скоро поймуть, що між нами немає теплих стосунків, бо лише так можна пояснити твою впертість.

Ми рідко приїжджаємо до неї в гості, а якщо таке трапляється, то я просто уникаю таких розмов, де маю її якось назвати. Я говорила з Романом про це, і він не бачить у цьому проблеми. В селі кажуть, що його мати ще старої закалки, і це правда, бо Роман пізня її дитина, на даний момент Олені Миколаївні майже сімдесят років. Тому я не можу очікувати, що вона змінить свою думку.

Батьки кажуть мені, щоб я поступилася. Що потрібно сказати лише один раз, а потім буде вже легко, але я не можу. Одного разу вже була готова сказати, але щось в горлі як стало, не могла вимовити жодного слова.

Прошу у вас поради. Як ви переступили через себе, і назвали свекруху мамою? Чи варто змушувати себе до такого кроку?

Я сильно люблю Романа. Він чудова людина, і я не хочу псувати наші стосунки через його маму. Я ж розумію, що вона його народила, і взагалі, це єдина його рідна людина, а він у неї єдиний син.

Мені 34 роки, тому я мислю зовсім по-іншому, і вважаю що вона не права, заставляючи мене до такого кроку. Сама Олена Миколаївнаназиває мене по імені і ще й на додачу може крикнути. А коли я ласкаво називаю її Оленою Миколаївною, то свекруха ображаться і виходить з хати, щоб демонстративно поплакати на лавці, щоб, звичайно ж, Роман це побачив.