Не знаю, чи це доля так розпорядилася з ними, чи вони самі себе покарали за зраду.

 

На мені було все. Хатня робота, прибиранння, готування, дитина, яка часто хворіла. Я крутилася, яу білка у колесі. В той час, коли мій чоловік з головою поринув у свою справу, в роботу, а після роботи – друзі і відпочинок.

Я думала, що  у нас сім”я, я не скаржилася, я любила його і розуміла все. Але одного разу я зранку їхала з дитиною по справах, і тут я бачу, в машині мого чоловіка іншу жінку, хоча в цей час він мав бути на роботі. У ній я впізнаю Галину, жінку з сусіднього під’їзду.

Я спочатку думала, що це випадково, але потім почала стежити за чоловіком і виявилося, що у них стосунки. Мені важко було у це повірити, тому, що у них обох є сім’ї.

Коли все розкрилося, мій чоловік, почав придумувати купу виправдань у свою сторону. Я рік намагалася зберегти сім’ю і повернути почуття, а чоловік не вважав себе винним і далі продовжував жити, як жив.

Але одного разу я зустрічаюся з чоловіком Галини. Я наважилася підійти і все йому розповісти. Розговорившись, я почула ту ж саму історію: ні каяття, ні почуття провини, ні бажання зберегти сім’ю.

Читайте також: Галина розчарувалася у всьому. Як їй допомогти у даній ситуації, ніхто не знає.

Ця розмова стала початком великої дружби, а згодом ми стали один для одного рідними і спорідненими душами, а пізніше з’явилася і любов.

В результаті обидві сім’ї розпалися. Ми розлучилися зі своїми колишніми, але не поспішали знову вступати в шлюб. Нам обом потрібен був час. І уже через рік ми таки одружилися і почали жити разом.

Від того часу минуло уже багато років. Ми щаслива сім’я, у нас народилося ще двоє дітей. Чого не скажеш про наших колишніх. У них не все так добре. Їхнє спільне життя не склалося. Вони залишилися самотніми.

Не знаю, чи це доля так розпорядилася з ними, чи вони самі себе покарали за зраду.