Не знаю, як бути, свекруха дуже лізе у виховання дітей

В той час, коли ми з Антоном займаємось вихованням дітей, а саме, ставимо в кут, так, деколи і на гречку, щоб вони зрозуміли, що не праві, моя свекруха захищає їх і називає нас поганими батьками. Каже, що так тепер ніхто не робить.

Та в мене своя думка. Мене в дитинстві також такими методами виховували, і нічого, нормальною людиною виросла.
Не знаю, як бути, свекруха дуже лізе у виховання дітей (2 і 3 роки). Живемо разом, можливості жити окремо, немає, зарплати маленькі,
свекруха, правда, періодично допомагає матеріально. Але з огляду на все це, вона не розуміє, що ми батьки, а вона бабуся! І треба нашу думку поважати.

Читайте такожВін не хотів відразу говорити Людмилі, що одружений.

Вона не прислухається до нашої думки. Гаразд, я невістка, але на думку сина по вихованню його дітей вона сказала: “Не вчи мене, на старості літ жити! Я краще знаю, як має бути”.

Просили не задаровувати подарунками, дарувати подарунки тільки у свята, не слухає (у нас немає можливості дарувати подарунки кожен день, та й ми вважаємо, що це занадто балує їх).

Діти завинили, тато покарав, поставив в кут, дитина плаче, вона відразу підходить і починає шкодувати (на заборону підходити, щоб дитина зрозуміла свою помилку), вона каже: “Та чого ви, все ж нормально, не можна карати дітей в такий спосіб”. Але пояснювати ж треба, що вони не праві. Ми ж не знущаємося над дитиною, а просто ставимо її в кут, так, деколи на гречку, але нічого, я тоже так стояла, і виросла нормальною людиною.

Виходить так, що тата вони не поважають а бояться, а бабуся – найкраща людина в світі! А мама все забороняє, лається і карає, бо на рівні з бабусею втратила авторитет. Мама змушує спати, їсти, одягатися, прибирати іграшки і т.д., а бабуся дарує подарунки, завжди шкодує їх і захищає від батьків. Виходить мама – нелюд!

Нічого їй за все це я сказати не можу, живу все-таки в її квартирі, живу частково на її гроші, та й до того ж, хто я така, щоб щось пред’являти, якщо навіть з сином на цей рахунок не рахуються (лаялися вже неодноразово). Відчуваю себе просто прибиральницею: дітки на мені, готую, прибираю, в магазин їжджу, перу, прасую…

Як вирішити проблему я навіть не уявляю. З огляду на всі пункти, є, звичайно, і плюси, враховуючи що мені і чоловікові до 27 років (молоді батьки) вона нас іноді відпускає погуляти (побути наодинці). Але невже я повинна жертвувати дітьми на користь бабусі заради того, щоб побути з чоловіком наодинці? Або повністю присвятити себе дітям і наплювати на молодого чоловіка, щоб він пішов наліво, що згодом призведе до розлучення?