“Ну що, наш привиде, ти як? Оберігаєш нас із неба? Ми так сумуєм за тобою…Ти на землі нам тут так треба…”

Ну що, наш привиде, ти як?
Оберігаєш нас із неба?
Ми так сумуєм за тобою…
Ти на землі нам тут так треба…
Тепер ти янгол-охоронець,
Ти – наш герой, пішов з життя…
Ти – наш залізний український птах,
Що полетів у небуття.
Тобі б іще яскраво жити,
Ходити на рибалку й в ліс.
Тобі б ще діточок ростити,
Та янгол вже тебе поніс.
Поніс у перший ряд до Бога,
Щоб з неба ти на нас дивився,
Щоб потім знову дати у життя дорогу,
Щоб ти у когось знову народився.
Ти так багато тут зробив для України
Наш птах сталевий, гордість наша.
Ти авіацію російську ставив на коліна,
Що там здригалась уся раша.
Ми тут з тобою лік вели,
Тобою збитих рахували,
В душі ми ворога кляли
Й твоїх досягнень знов чекали.

Читайте також: “Я зрозуміла, ким стану, прийміть це до відома: Виживу – вивчусь на самого кращого лікаря…Тільки не виживу, дива такого не станеться…”

Та сталось горе непоправне –
Політ твій крайній обірвався,
Ти був в нерівному бою,
Та ти, наш соколе, не здався.
Лети, наш янголе, до Бога,
Країну з неба обіймай.
Короткою була твоя земна дорога,
Тож ти рушай тепер у рай.
Тобі ж ми всі пообіцяєм –
Країну будем боронить.
Тебе в молитві обіймаєм,
Твій подвиг будем ми цінить.
У пам’ять про тебе ми переможем,
Пам’ять про тебе буде жива,
Ми подолати всі труднощі зможем.
Ти – наш воїн світла і янгол добра!

Автор: Олена Неруш