Ось так моя мама прийняла сторону невістки, а від мене відхрестилася.

Дружину свого брата я знаю ще зі школи. Вона завжди була егоїстична та корислива дівчина. І чомусь саме її мій брат вибрав собі в якості дружини.

— Наш Богданчик скоро одружується, — говорила з усмішкою мама, — добре, що ти знаєш Любу. Ось будете тепер дружити сім’ями, вони теж будуть проживати у мене.

Як тільки я почула про те, що Люба разом з братом будуть жити з нами в одній квартирі, то одразу сказала своєму чоловікові, що просто не зможу на це адекватно реагувати. Любу всі ненавиділи в класі. Вона любила пліткувати та постійно всіх підставляла, не знаю, як моєму брату вона могла взагалі сподобатися. Мій чоловік отримав від свого бездітного дядька невеличку кімнату в гуртожитку, я готова була туди навіть переїхати, тільки щоб не бачити цю Любу.

Але мій чоловік придумав вчинити по-іншому. Сказав, що хоче продати цю кімнату в гуртожитку, взяти кредит і купити нам невеличку квартиру. Ми вирішили, що спочатку виплатимо всі борги, а потім подумаємо про  дітей. Вже через чотири роки ми повністю закрили всі питання з кредитом. Коли ж ми нарешті зважилися на дитину, то я була дуже рада, що у нас буде достатньо місця, оскільки у нас двокімнатна квартира. Всі ці роки ми час від часу бачилися з дружиною брата, але до себе ніколи в гості не запрошували.

А недавно Люба прийшла до мене в гості сама:

Читайте також Володя встав, щоб оголосити всім, що скоро у нього буде весілля. Батьки одразу почали вітати, але не розуміли, де ж невістка.

— Я вже на четвертому місяці , — сказала мені зовиця, — ми з чоловіком вирішили вам запропонувати хороший варіант обміну. Ви переїдете жити назад до твоєї мами, а ми до вас в кварту. Тим більше тобі завжди на допомогу зможе прийти мама, а я зі свекрухою не дуже ладжу.

Звичайно, що ми відмовилися, ми так довго чекали на свою власну квартиру, тому до мами я була не готова повертатися. Наступного дня в двері постукали, на порозі стояла моя мама, Люба і мій брат. Бригадир скомандував:

— Які речі потрібно виносити?

— Куди виносити? — не зрозуміла я.

— Мені Любочка розповіла, що ти з великою радістю віддаєш їм свою квартиру і переїдеш назад до мене. Ось ми привезли їх речі, нехай перше їх розвантажать, а потім ваші поскладаємо. Я нічого не сказала, а просто закрила двері, всі наступні розмови проводила виключно телефоном, чекала, поки чоловік повернеться з роботи. Мама декілька разів мені повторювала:

— Ти що, не хочеш жити разом зі своєю мамою? Нічого страшного в цьому немає.

У двері ще дзвонили та стукали приблизно дві години. А ввечері знову роздався телефонний дзвінок:

— Мені дуже шкода, що ти так вчинила зі своїм рідним братом. Ти привикла жити зі своїм чоловіком зі мною, от і переїхала б назад, а молодим дала квартиру. Бо якщо ні, то заповіт свій складу тільки на Богданчика, а ти нічого від мене в спадок не отримаєш.

– Мамо, дякую тобі, за такі «теплі слова». Нехай Богдан забезпечує свою дружину, бере кредит і теж купує житло. Він вже дорослий чоловік. Не знаю, що тобі Люба наговорила, але на обмін я не погоджувалася!

Ось так моя мама прийняла сторону невістки, а від мене відхрестилася.