Ось такий не легкий шлях, пройшла Наталка до свого щастя.

З Наталею ми разом навчалися в інституті, там і потоваришували. Чесно кажучи, я взагалі не розумію як вона змогла вступити в цей університет. Дівчина вона, м’яко кажучи весела. Постійно гуляє в сумніних компаніях.

Не знаю як так сталося, але Наталя закохалась. У всякому разі вона так вважала. Обранець був так собі, з такої ж сумнівної компанії, як то кажуть, ні роботи, ні турботи. Звали його Артем. Загалом, стали вони зустрічатися, потім жити разом, дівчині на той момент 18 років виповнилося, а він на п’ять років старший. Наталя мріяла майбутнє життя з ним побудувати, і таки одружилися вони.

Але Артему й далі крім гульок нічого не хотілося, та й Наталя від нього не відставала. Кожен жив своїм життям, то він на кілька днів зникне, то вона, а потім розбори влаштовують, хто в чому винен. Так тривало більше року, Наталя закинула навчання, і з інституту її відрахували. А Артем її покинув і вони нарешті розлучились. Після розлучення, Наталя взагалі стала якась дивна. Що було з нею далі я не знаю, десь вона поділася.

З тих пір минуло 12 років. І ось, нещодавно я випадково зустрічаю Наталю. Точніше, це вона мене впізнала. На дорогому автомобілі, досить доглянута, одяг дорогий, золото, діаманти і все таке. Розповіла, що після того як її відрахували, вступила в університет і досить успішно його закінчила. Влаштувалась на хорошу роботу де познайомилася з гарним хлопцем за якого й вийшла заміж. Є двоє діток. З чоловіком організували власний бізнес, а нещодавно приїхала з закордону де відкривали філіал своєї фірми.

Читайте також:  Але світ не без добрих людей. Будинок сільська рада відкупила і Катю з дітьми залишили в ньому проживати.

Паралельно з бізнесом, Наталя створила благодійний фонд, який займається складними підлітками і ставить їх на правильний шлях. Наталя каже, що якби тоді хтось їй приділив таку увагу, то вона б не втратила стільки молодих років життя. Про минуле, боїться навіть згадувати, шкодує, і найголовніше, бачить таких же на перший погляд, недолугих підлітків, хапається за них і витягує їх з цієї безодні. Причому досить успішно. Каже, якби не дурниці її життя, може і не розуміла б зараз цих дітей.

Я звичайно все розумію, але як же так, я зі шкільної лави йшла до мети самовдосконалення і успіху. Закінчила школу з відзнакою, університет з червоним дипломом, влаштувалась на роботу з кар’єрним ростом, але рівня, якого досягла Наталя я ніколи не досягну. Я не отримую морального і фізичного задоволення від свого життя. Ні сім’ї, ні дитини, навіть хлопця немає на даний момент. А Наталі судилося ось так, через важкий шлях до сенсу життя підходити.