Оце дожилася! Але я вирішила, що краще вже так, ніж сваритися з невісткою.

Приїхали син з невістовою і малим пожити у нас в селі, поки у них у квартирі капітальний ремонт, місяців на три, напевне. Син мені якось говорив, що його дружина прихильниця здорового харчування, але не пояснював, на скільки це в неї зашкалює.

Так, вона раніше, в студентські роки, підробляла в Києві фото моделлю, їй треба було бути худесенькою. Але вона що, і зараз так переймається вагою чи, можливо, після декрету хоче знову в ту сферу повернутися?
Не знаю, та те, що вона витворяє, тримає мого сина в голоді, мені ніяк не подобається. Розповім по порядку.

Назбирали вони грошей за кілька років, знайшли бригаду, запустили в квартиру, щоб все-все там переробили, а самі до нас в село недалеко від столиці приїхали пожити. Син щодня на роботу машиною їздить, а Катерина поки що в декреті. Так от, невістка одразу все, що їй не подобалося, з холодильника повикидала, встановила свої правила.

Сказала мені, що на той час, поки вони у нас, щоб ніяких печених, смажених, солодких і жирних «спокус» в домі й духу не було, бо не тільки вона, а й син та онук так само харчуються, лише корисним і дієтичним.
А то я дивлюся, як Богдан схуднув! Та й малий тонесенький, навіть щічок дитячих майже немає, а йому ж лише півтора рочки! Та в Каті такий характер, що годі з нею сперечатися.
Вона привезла пароварку, засунула подалі мої сковорідки. Але якщо мій син, може, так і звик, то чоловік точно на таке не підпишеться.
Тепер годую чоловіка й сина потайки. Поки невістка з малим гуляє, дістаю сковорідочки – і швиденько котлетки-яєчню з саломшкварками, картопельку самажену готую. Годую чоловіка, якщо він дома (в нього робота – доба через три), а решту приготованого розкладаю на «тормозки» сину й чоловіку і несу до сусідки холодильник, щоб Катя не бачила. Сковорідки мию і знову ховаю.
Ось таке життя… Сподіваюся, протримаюся ці кілька місяців. А сину потім скажу, щоб на обід хоч через день до мене їздив, бо зовсім змарніє зі своєю Катею. Малого тільки шкода, але нічого, я щось придумаю потім. А взагалі, звичайно, вважаю, що у невістки дах трохи не на місті. І не трохи, та що поробиш? Вибір сина, він її любить, це видно, тому втручатися і щось казати їй не збираюся.

Та підгодувати своїх рідних мужчин – сина й онука – вже якось приловчуся і в майбутньому.