Почувши ці слова, лікарка обурено сказала: – Та у вас зовсім немає совісті!

Оперна діва Олена Образцова вражала усіх своїм неймовірним голосом. Її талант змусив саму Монтсеррат Кабальє опуститися на коліна. А меццо-сопрано жінки залужено визнали одним із найкращих у цілому світі.

Незважаючи на шалену популярність та визнання, Олена Образцова залишалася такою ж простою та щирою жінкою. Вона була чудовим співрозмовником. Неодноразово після спілкування з нею люди отримували натхнення, мотивацію та знаходили душевний спокій. І не дивно, адже зірка була надзвичайно душевною та глибокою особою.

Якось вона сказала: “Батько мене навчив: щовечора, коли лягаєш спати, завжди думай, що ти за день зробила: кого образила, перед ким треба вибачитися, щоб завтра вже поганого не зробити. З дитинства так і роблю. Треба лягати спати з чистою совістю. І взагалі, в житті обов’язково треба залишити після себе добро…”

Читайте також Повчальна історія про подарунки

Не менш повчальною є історія Олени Образцової про те, як їй вдалося впоратися з мігренню. Насправді її мораль пригодиться в різних життєвих ситуаціях, коли ми нібито стикаємося із несправедливістю.

“До сорока років я постійно страждала він нестерпних нападів мігрені. Вони були настільки потужними, що я навіть не могла встати з ліжка. Якось під час чергового приступу мені викликали першу медичну допомогу. У кімнату зайшла жінка в білому халаті. У цей момент я почала скаржитися:

– Господи, за що мені така кара? Хіба я заслужила це? Я ж ніколи нікому не бажала нічого поганого і завжди намагалася діяти правильно!

Почувши ці слова, лікарка обурено сказала:

– Та у вас зовсім немає совісті!

Звичайно, що на таку реакцію я абсолютно не розраховувала.

– Ви ще повинні дякувати, що обійшлася лице цим! Задумайтеся, скільки у світі є людей з інвалідністю! Хтось не може бачити, а хтось ходити. Їм щодня доводиться жити із цими стражданнями! Тому наступного разу, коли у вас щось буде боліти, кажіть: “Боже, дякую що тільки це!”

Можливо, в це буде важко повірити, але біль почав кудись діватися. Після цього у мене ще траплялися напади, але вони ставали все рідшими й рідшими, поки повністю не зникли. Тепер я у будь-якій ситуації кажу: “Боже, дякую що тільки це!