Притча про образи

«У одного духовного вчителя був учень. Одного разу він сказав своєму вчителю:

– Майстер, я давно навчаюся у тебе і знаю, що ти збагнув Божественну мудрість. Ти завжди спокійний, у тебе завжди гарний настрій, ти ні на кого не ображаєшся і не злишся. Я теж хочу бути як ти. Навчи мене!

– Добре. Принеси картоплю і мішок.

Коли учень зробив це, вчитель продовжив:

– Якщо ти образишся або розлютишся на когось, нацарапай його ім’я на картоплині і кинь її в мішок.

Читайте також Хачапурі на сковороді

– Зрозуміло, а далі що робити? – здивовано запитав учень.

– Завжди носи мішок з собою і додавай в нього картоплю всякий раз, коли хтось тебе розсердить або образить.

– Добре, – відповів учень.

Минуло кілька місяців. Учень робив все, як велів вчитель, тому його мішок постійно тяжчав. Крім того, перші картоплини почали гнити і погано пахнути. Так що учень прийшов до вчителя і запитав:

– Учитель, я втомився тягати за собою цей смердючий важкий мішок. Прошу тебе, дай мені інше завдання!

Мудрий учитель посміхнувся і відповів:

– А хіба у себе на душі ти носиш не таку саму смердючу тяжкість з образ і злості на інших людей?

Як тільки ти ображаєшся, на твою душу опускається важкий камінь, а ти навіть не помічаєш цього.

Поступово число цих каменів зростає. Уразливість стає звичкою, звичка формує характер, а характер породжує погані смердючі вади.

Поки ти носив цей мішок, ти побачив, як все це виглядає з боку.

Образа сидить тільки в твоїй голові. Навчися звільняти голову від цієї гнилі – і станеш щасливою людиною.

І сподіваюся, що наступного разу ти задумаєшся, чи потрібен тобі ще один смердючий мішок на горбу…»