Притча про силу прощення

Мало хто з нас розуміє, що для того, щоб прощати – потрібно бути дуже сильною і розумною людиною.

І ще менше з нас задаються питанням – чи варто прощати. У більшості випадків ми просто ображаємося і втрачаємо спілкування з кривдником. Але насправді той, хто прощає, робить в першу чергу добро для самого себе. Багато психологів твердять, що через непрощення розвиваються дуже важкі хвороби, так як непрощення – це сильна емоція, яка має вплив на тіло.

Пропонуємо вам притчу про силу прощення. Прочитавши її, ви, можливо, вперше вирішите пробачити своїх кривдників і почати жити щасливо!

Ангел посміхнувся. І посмішка його була доброю, якоюсь дуже світлою.

– Знаєш, Авраам, – сказав він, – людина не може проклясти іншу людину.

Я з побоюванням дивився на нього. До чого це він хилить?

 

Читайте також Притча про те, як реагувати на заздрість, злість і образи навколишніх

– Людина взагалі не може нічого зробити з іншою людиною, – він знову посміхнувся

Я не розумів, до чого хилить Ангел, але слухав з цікавістю.

– Людина не може вселити іншій людині свої думки. Не може змусити дивитися на світ своїми очима, не може переконати іншу людину в своїй правоті.

Я заперечив:

– Але ж так буває.

– Ні, – похитав головою Ангел, – це той, інший, може повірити тобі. Ти – безсилий.

Ангел помовчав, дивлячись кудись у далечінь, потім продовжив:

– Зробити щось з іншою людиною – не у владі людини. Так влаштував Бог. Подобається тобі це чи ні.

Він замовк. Але мені хотілося пояснень.

– І?, – запитав я, показуючи, що хочу продовження.

– І все, що людина робить іншому, – він робить собі.

– Як це? – не зрозумів я.

– Дуже просто. Проклинаючи іншого, ти проклинаєш себе. Надихаючи іншого, ти надихає себе. Ображаючись на іншого, ти ображаєш себе. Даруючи іншому, ти даруєш собі. Це закон.

– Чий?

– Його… – Ангел показав рукою кудись в небо.

Ми помовчали.

– Чи правильно я зрозумів, – запитав я, – що, прощаючи іншого, я прощаю себе?

– Правильно, – кивнув головою Ангел.

Я замислився. Потім подивився на Ангела і сказав:

– Але я хочу пробачити. Правда, хочу.

Ангел похитав головою.

– Щоб уміти прощати, треба знати, що таке прощення, Авраам …

Мені стало цікаво.

– А що таке прощення?

– Прощення? – перепитав Ангел. – Це радість.

Я глянув на Ангела. Може бути, він все ж захворів? Або як це у них тут називається?

Ангел посміхнувся.

– Ні, Авраам, я не жартую. Прощення – це радість. Радість любові.

Він подивився в небо і додав:

– Це коли ти можеш зітхнути на повні груди, засміятися і сказати: «Дякую! Дякую тобі за те, що ти зробив для мене. Якщо захочеш, можеш зробити мені це ще раз! І ще! Можеш це зробити для мене стільки раз, скільки захочеш! І кожен раз я буду повторювати тобі: “Дякую!»

Я дивився на свого ангела, що стояв з розправленими крилами на краю нашої нескінченної дороги, і чомусь мені стало дуже легко. Навіть радісно. Напевно, тому, що я стояв з ним поруч, слухав його мелодійний голос і розумів – все буде добре!