Приїхавши до дитячого будинку, ми застали сумну картину.

Мій чоловік старший за мене на 10 років. У нас троє чудових дітей, старший син і дві лапочки дочки. Коли ми з чоловіком розписалися, мені було 24 роки. У кожного вже був другий шлюб.

Перший час нашого спільного життя вирішили не заводити дітей. Для початку потрібно облаштуватися, звикнути. Насамперед ми купили квартиру, трохи пізніше купили машину. Почали жити і думати про спільних дітей. Але не все так було легко і просто. У нас нічого не виходило. Пішли по лiкарнях.

Обстежувалися всюди, де тільки могли безкоштовно і в дорогих платних клiніках. Але лiкарі тільки розводили руками. Вони не могли знайти причину. Через рік таких ходінь, ми з чоловіком зневірилися. Якось, ввечері поговоривши і все, обговоривши, ми з чоловіком зважилися на усиновлення.

Почали збирати папери. Наближався Новий рік, і я як в казці загадала бажання, що у мене буде син. І ви не повірите, сталося диво, моє бажання здійснилося під самий Новий рік. Нам подзвонили, і сказали, приїжджайте, вибирайте дитину. Приїхавши до дитячого будинку, ми застали сумну картину.

Читайте також Історія про те як черевички змінили життя

В цей самий час прийомні батьки повертали назад хлопчика років 4-х, пояснюючи це тим, що він не повністю здоровий, що у нього синдром Дауна. Я коли побачила цього малюка то просто закохалася. І зупинила свій вибір саме на цій дитині.

Чоловік трохи заперечував, але потім зрозумів, що мене не переконати, ну і погодився. Перший час нам було дуже важко. Ми з малюком звикали один до одного, але у нас все вийшло. Наш синок виявився добрим, розумним хлопчиком. І жодне обстеження нам не підтвердило його діaгноз, хлопчик виявився абсолютно здоровим.

Йому просто потрібна була любов і увага. Через 2 роки я була при надії, але, на жаль, виявилося все дуже складно, я не змогла стати матір’ю, а після мені сказали, що більше ніколи не зможу мати дітей. Ми звичайно з чоловіком переживали, сильно засмутилися. Але нічого не поробиш.

У нас була ще одна можливість. І порадившись ми зважилися це зробити. Адже синочок вже пішов в перший клас. І ось знову наближався Новий рік, і я знову загадала бажання, що хочу тепер уже дочку. Ми почали збирати всі необхідні документи.

І ось все готово, лише тільки потрібно було почекати своєї черги. І тут дзвонить мені далека родичка і повідомляє таку новину. Що у брата її чоловіка забирають дочку, дівчинці 3 роки. Ну і все, як завжди, на сімейних зборах ми вирішили взяти опіку над дівчинкою.

І ось збулося моє друге бажання, тепер у мене вже двоє дітей. Я з чоловіком була дуже щаслива, ми дуже сильно любили наших дітей. Я займалася вихованням дітей, дочка дуже часто нездужала, тому не ходила в садок.

Так ми жили кілька років.

Справа знову була під Новий рік, і я, як вже водиться, загадала бажання, щоб у мене була рідна дочка.

Все було готово, і в цей же час нам дзвонять, підійшла наша черга на можливість стати батками.

І ви не повірите, але я і сама досі не можу повірити у все, що відбувалося з нами. Але я зрозуміла, що при надії. Бог змилостивився над нами і нарешті послав нам дитинку.

І тепер у нас троє дітей різного віку, ми їх сильно любимо. А наші почуття з чоловіком спалахнули з новою силою і тепер ми живемо однією дружною сім’єю.

Дорогі дівчата, жінки вірте в чудеса і частіше загадуйте бажання під Новий рік. На собі відчула, вони збуваються.