Сестра мого батька все життя працювала вчителькою в школі. A на старості не має за що хліба купити

Сестра мого батька все життя працювала вчителькою в школі. Викладала німецьку мову.

Школу вона закінчила з відзнакою. Стаж великий, а пенсія мізерна.

Коли була жила батькова мати і сестри, то все було інакше. Велика пенсія бабусі – учасниці великої вітчизняної війни рятувала сестру батька. А також рятувала її дочку, ще й внучку.

Їсти вони звикли добре. На море їздили відпочивати щороку, одягу цілі шафи. Можна було доньці сестри і не працювати.

А потім бабусі не стало. Вона довго прожила, не хворіла і просто згасла за пару днів. Квартиру залишила порівну на дітей.

Рішення прийняли квартиру продати, гроші поділити.

Читайте також: Дівчинка скоро піде в школу, а мама навіть не дзвонить і не питає, як росте її дитина.

Мені батько віддав свою частину, щоб ми свій будинок обклали цеглою. А сестра його разом з донькою все швиденько витратили. На море з’їздити, дрібничок накупили, їли добре. Гроші закінчилися швидко, навіть несподівано.

А як жити то далі? На що? Бабусі нема. Своя пенсія… копійки … дочка не працювала.

Харчування стало скромним. Сірий хліб, курка дешева. Ніяких делікатесів більше.

Дочка сестри влаштувалася в магазин продавцем. Грошей не вистачає. Сестра батька ж внучку ще вчить в педагогічному інституті.

Ось так і живуть. Щоб заробити, сестра батька дає приватні уроки дітям. Все одно не вистачає.

А ще вона збирає в парку пляшки і здає.

Мій батько вважає, що це дуже соромно. А як на мене не жебрак же.

Звичайно для педагога діяльність така сумнівна. Але не засуджують.

Крутитися доводиться.

А синові своєму я завжди говорю, навчання це добре. Але не головне. Ось моя тітка вчилася добре. А толку.

Пенсія копійки. Доньку нapoдила і зростання без чоловіка. Ще й внучку.

У житті головне знайти своє місце. Своїм дітям я такого життя не хотіла б.