Шкода, що я раніше не дізналась, що для нього друзі дорожче мого здоров’я.

З чоловіком у нас відносини досить звичайні. Живемо разом сім років, трохи приїлися один одному, але таке я вважаю нормальним.

Ми не такі вже молоді, щоб один одному кожен день романтичні вечори влаштовувати. У нас є дочка маленька, заради неї і живемо.

Рутинне життя за типом: дім-робота-дім. Роками нічого не змінюється, зате живемо стабільно. Нічого поганого в цьому не бачу, так зараз багато хто живе.

Днями у чоловіка був день нapoдження. Почалося все буквально за день до святкування. Святкувати ми збиралися у нас в квартирі. Цілий день моталася по магазинах, щоб накупити потрібних продуктів.

Чоловік був на роботі, тому все робила одна. Увечері відчувала себе відверто погано. Списала на втому.

Наступного ранку прийшов чоловік і прямо-таки погнав мене готувати їжу для гостей. А я буквально встати не можу. Температура сильна, навіть рухатися зайвий раз не хотілося. Все тіло боліло.

Випила жарознижувальну, лежу. Чоловік ходить туди-сюди і дметься. Готувати-то сам не вміє, та й не звик.

Через дві години він мені кричить: «Вставай-вставай, ввечері гості прийдуть!». Відчувала себе погано, ледве-як дійшла до кухні і почала готувати.

Читайте також: Тепер Люба живе одна на крихітну пенсію. Діти не відвідуютьі не допомогають.

Через десять хвилин повернулася в ліжко. Навіть їжу нарізати не змогла, голова важка була.

Чоловікові кажу, що потрібно все скасувати. Самою шкода було, але чисто фізично приготувати нічого б я не змогла. Чоловік став мені говорити: «Не можна скасовувати, я колег і друзів запросив з роботи. Вставай, потім вилікуємо тебе, після свята».

Я температуру поміряла – 38 градусів. Чоловікові показала. Йому було по барабану. Я йому ще раз сказала: «Погано мені, правда. Милий, чесне слово не можу».

Він і так, і сяк намагався мене з ліжка підняти. Уже починав нервувати і голос на мене піднімати. Сама зрозуміти не можу: за що я заслужила до себе таке ставлення? Відповідати сил не було. Дочка наша маленька (7 років) за мене заступилася.

Так я і заснула під верещання чоловіка. Спала до середини наступного дня. Дочка за за мною доглядала. Не будила, вночі воду мені тягала.

Чоловік ввечері тільки прийшов. Всі гроші наші спільні витратив. Та ще й мене винуватою в цьому зробив. Типу через мене довелося гостей в інше місце вести, а це зайві витрати.

Адекватність чоловіка для мене тепер знаходиться під питанням. Якщо чесно, якби я була молодою, то таке не пробачила б. Була б уже далеко від нього.

А тепер дочка є. Та й у мене вже стільки енергії немає, як раніше. Розлучення, сварки і судові тяжби для мене, як страшний сон.

Шкода, що я раніше не дізналась, що для нього друзі і репутація дорожче мого здоров’я. Не було змоги.