Спочатку в мене виникла думка, що мій чоловік когось собі завів.

Про розлучення поки що ніхто з нас не говорить. Спочатку в мене виникла думка, що мій чоловік когось собі завів. І ця думка не покидала мене. Щоб не мучитися здогадами, я вирішила піти до нього на квартиру, будучи впевненою, що обов’язково знайду там сліди перебування жінки. А може, зустріну і її саму!

Читайте також Mакові булочки

Отож, відчиняю двері своїм ключем – нікого не видно, нічого не чути і нема навіть натяку на присутність ще когось в цьому помешканні.

Але я все-таки не довіряла своїм очам. Почала ритися в речах: перевернула подушки, ковдру – шукала волосся, хоч що-небудь, що би засвідчувало про наявність коханки. Однак мої пошуки були марними. Я була готова до розлучення. Проте аргументу не було для цього.

Перенишпоривши всі закутини в квартирі, я переконалася, що жінкою тут не пахне. Але що ж тоді сталося з моїм чоловіком? Чому він так охолов? Чому між нами зненацька постало відчуження?

Я не находила відповіді на це питання. Врешті увімкнула його комп’ютер. Зайшла в історію браузера … думала знайти переписку з кимось, сайти знайомств. Я переглядала ретельно всю історію, кожну сторінку, на яку він заходив, передивилася всю пошту за цей період, але мої пошуки були марними – не знайшла найменших доказів його зради.

Правда, знайшла інше – мій чоловік знову почав грати «в танчики». Він просто втікав від побуту і заглиблювався у віртуальну реальність. Він тікав від мене передовсім, від нашого спільного життя. Ось у чому справа!

Здавалося б, я повинна була зрадіти. Тільки я навпаки – засмутилася. Саме ця гра вбила наші стосунки!

“Краще б він завів собі коханку!” – подумала я, зачиняючи двері його квартири і втомлено спускаючись сходами.

А в грудях наростала злість від безсилля в цій ситуації, в якій опинилася. Бо знала, як можна побороти невдоволення чоловіка, як позбутися коханки, а от як подолати байдужість до життя, зокрема до мене, я, на жаль, не знаю.