Тепер я починаю розуміти, що багато в чому винна сама. Сподіваюся, що ще колись я обов”язково зустріну свою людину.

Із своїм чоловіком я познайомилася ще в інституті. Трохи прозустрічавшись ми з ним одружилися і переїхали жити до його матері. Стосунки в нас були дуже хороші, ми жили в повному розумінні, навіть поради свекрухи для мене були корисні і ненав’язливі. Але таке щасливе життя закінчилось вже через три роки. Після появи у нас маленької дитини наше з чоловіком життя кардинально змінилася.

Стосунки з чоловіком у нас в сім’ї стали зовсім холодними. Я занадто емоційно і гнівно сприймала його спроби допомогти, весь час плакала, а наші, раніше дуже добрі та дружні стосунки, викликали лише гнів.

Минав час, чоловік став затримуватися допізна на роботі і уникати мене та спілкування зі мною. А одного разу він взагалі не прийшов додому ночувати. Потім ще і ще. Тоді я і зрозуміла, що у нього з’явилася інша.

Читайте також: На батьків у мене залишилася величезна образа. Я і досі вважаю, що мої батьки поступили дуже неправильно.

Зрештою сталося те, що мало статися – чоліков пішов жити в іншу сім’ю залишивши нас з малою дитиною. Без нього я пережила найскладніші моменти свого життя. Матеріальні труднощі і відсутність будь-якої підтримки з боку чоловіка, проблеми з житлом і багато іншого.

Але нічого, все це минуло, найважчі проблеми позаду. Тепер я починаю розуміти, що багато в чому винна сама. Сподіваюся, що ще колись я обов”язково зустріну свою людину.