Це тобі – посміхнувся він – Тільки давай більше без Богдана Івановича?

З чоловіком ми у шлюбі уже багато років. Я дуже його кохала, а він одружився на мені, тому, що я чекала від нього дитину. Останнім часом відносини у нас геть чисто зіпсувалися. Чоловік часто на роботі. А іноді зовсім не приходить ночувати. У зв”язку з цим у мене в житті появився новий чоловік.

Цей мужчина, був гарний і забезпечений. Гроші мене особливо не цікавили, просто хотілося крапельку уваги і тепла. Проте, він закидав мене подарунками. Відразу скажу, у чоловіка теж була коханка і не одна. Все це було зрозуміло з телефонних розмов, помаді на шиї і запаху парфумів. Я давно перестала звертати на це увагу. Остап, звичайно, теж помітив, що у мене хтось з’явився. Але йому також, як і мені, було все одно. Шлюб тримався на дитині, не більше.

Одного вечора у ресторані, Богдан (мій коханець) зробив мені пропозицію. Прийшовши додому з ресторану, у мене був намір повідомити чоловіка про розлучення. Але чоловік з порога із запитаннями до мене. Дивно, ніколи нічого не питав.

– Хто тебе привіз?

Я не встигла нічого відповісти, як він уже наступне промовив.

–  Знаю. Богдан Іванович , номерний знак 999. Знатний літун свого часу був…

Я дар мови втратила…Незнала, що сказати. Я осіла на диван як підкошена…

– Відкрий ящик столу верхній – сказав Остап.

Простягнула руку, відкрила ящик, дивлюся ключі лежать від машини.

Читайте також: Я була ошелешена від того, що почула. Думки в голові плутаються. Навіть не знаю, що мені робити? Чи варто зізнатися мамі, що все знаю?

– Це тобі – посміхнувся він – Тільки давай більше без Богдана Івановича?

– Добре – посмішка мимоволі розтягнулася на моєму обличчі – Вечерю підігріти тобі?

–  Не треба відповів Остап – Там цукерки і шампанське в холодильнику, відкривай, автомобіль обмивати будемо і про нас поговоримо…