Цього разу я вже не витримала, спустилася вниз і висловила свекрусі все, що накипіло.

Після весілля, ми з чоловіком почали проживати в його матері, у квартирі також проживав його молодший брат. Свекруха виховувала двох синів самотужки, оскільки свекра давно не стало. Чоловік мій був старший від свого брата Олега на 5 років.

Нас було досить багато у квартирі, але місця вистачало кожному. Чоловік працював, а я дома з малечею сиділа, паралельно підробляла. Перекладали тексти, отримувала досить солідні гроші. Свекруха теж працювала. У нас з нею були прекрасні відносини. Потім брат чоловіка закінчив університет і поїхав працювати в інше місто.

Через 3 роки він повернувся назад, з нареченою. На той момент у нас з чоловіком вже було двоє дітей. Я працювала в офісі, а свекруха вже вийшла на пенсію. Ми почали відкладати гроші, щоб згодом купити собі окрему квартиру.

Олег теж відклав велику суму грошей, і мати порадила йому купити квартиру в нашому ж будинку, на останньому поверсі, без ремонту. Між собою, ми всі домовилися, що квартира, в які ми зараз проживаємо, залишиться потім нам, а на останньому поверсі буде його особиста власність. Там теж було три кімнати.

Ми додали їм грошей, і вони купити квартиру. Олег з невісткою переїхали, і почали помалу приводити її в порядок. В обох була високооплачувана робота, відкладали гроші і на ремонт, і на весілля. І все було добре, але вечеряти вони приходили постійно тільки до нас.

Мені ніколи не було шкода для них, але це вже перейшло усі рамки. Ось гляньте: від свекрухи ми грошей не беремо. Працюємо на родину тільки я і мій чоловік. Продукти в будинок купуємо тільки ми, а у нас двоє дітей. Всіх потрібно прокормити, одягнути, взути.

Грошей йде дуже багато. Автомобіль у нас старий, постійно в ньому щось ламається. Купити поки що новий, ми не можемо. Всі гроші ми віддали братові на квартиру. З приїздом Олега відкладати гроші дуже важко, як тільки ми сідаємо вечеряти, слідом приходить він зі своєю дружиною.

Одного разу я купила трохи м’яса та ковбаси, щоб спекти чоловікові відбивних. Думаю, зроблю ще дітям в школу бутерброди. Тут знову приходить Олег разом з нареченою, а свекруха швиденько садить їх за стіл, де з’ясовується, що вона приготувала улюблені відбивні молодшого синочка.

Я була шокована почутим. Наречена Олега колись хоча б за собою посуд мила, а тепер взагалі нічого не хоче робити.

Повечеряють, скажуть «дякую», і йдуть до себе на десятий поверх. А дійсно змучена після роботи маю ще за ними прибирати. Я намагалася поговорити з чоловіком. Так він мені каже, тобі, мовляв, що, для мого брата їжі шкода? Та не шкода мені! Але складається враження, що ми їх вже протягом чотирьох місяців утримуємо.

Якось піднялася я до них, щоб віддати парасолю. Дивлюся, а у них холодильник навіть не підключений стоїть. Вже пройшло цілих два місяці, як вони його придбали. Питаю, а чому ще не включаєте? Так вона мені відповідає: «А навіщо? Ми все одно їмо у вас, а обідаємо на роботі».

Цього разу я вже не витримала, спустилася вниз і висловила свекрусі все, що накипіло. Її відповідь мене вразила: – Я, як годувала своїх синочків, так і буду годувати. І вас, невісточок, теж годую. Що в цьому поганого.

– Це за наші гроші продукти купуються! Вони нам ніколи грошей не віддають.

– Ну і що? Дадуть, коли у вас не буде.

Я сильно сумніваюся, що вони б нам допомогли. Свекруха сама нам копійки не дає, а продовжує ображатися, що ми шкодуємо їжу для її молодшого сина.