«Підвезти тебе до автовокзалу?» – запитала Хайді, літня швейцарка, подруга нашої сім’ї. Я збиралася в місто, з її дачі йти пішки до зупинки приблизно 3-4 кілометри, і потім ще невідомо скільки чекати маршрутку, а від автовокзалу ходить багато транспорту в місто, та й гуляти мені не дуже хотілося.
Я хотіла сказати: «Так, підвези, будь ласка», – але в цьому випадку Хайді доведеться перевдягатися з дачних штанів, відкривати ворота, виганяти машину з саду, витрачати час і везти мене. І мені від цього моторошно і ніяково, тому я починаю мимрити щось на кшталт: «Та ні, не треба, я пройдуся напевно …» Хайді відчуває протиріччя між тим, що я говорю, і тим, чого мені хочеться, і, трохи дратуючись, питає ще раз: «Так, може, все-таки підвезти?»
Я знову відмовляюся, намагаючись бути ввічливою, мовляв, не хочу обтяжувати.
І тут Хайді дає мені урок, який виручає мене ось уже 10 років.
«Знаєш, у нас в Швейцарії кажуть: «Так» і «ні» важать однаково». Якщо я пропоную тебе підвезти, то мені все рівно, скажеш ти «так» чи «ні». Я готова до будь-якої твоєї відповіді, мені не важко прокататися з тобою до автовокзалу, так само, як легко – залишитися вдома. Але ти вигадуєш, ніби один з варіантів мені зручніший ніж інший, і вибираєш його, хоча це не те, що зручно тобі. Але я хочу, щоб ти розуміла, якби мені не хотілося тебе везти, я б нічого не пропонувала. Якщо тобі дають вибір, одна твоя відповідь рівнозначна іншій. Так тебе підвезти? »
Читайте також Ця історія буде корисна багатьом. Хоча, на жаль, в наш час навряд чи хтось буде чинити так само, як радив мудрий старець.
І я сказала «Так!», Просто і ясно. Тому що мені було куди зручніше і швидше доїхати до автовокзалу на машині. І я була вдячна Хайді за те, що вона підвезла мене, а ще більше за те, що навчила такому простому правилу.
«Так» і «ні» важать однаково – ось, що я повторюю всередині себе, кожен раз, коли думаю, що моя відповідь не сподобається співрозмовнику.
«Так» і «ні» важать однаково – це про те, що ми всі рівні і вільні.
«Так» і «ні» важать однаково – це не правило етикету, а основа екологічних щирих відносин.
«Так» і «ні» важать однаково – і не треба сподіватися, що інший здогадається, чого вам насправді хочеться.
Коли дозволяєш собі бути прямим і відкритим, даєш цю свободу і іншим.
На будь-яке моє запитання або пропозицію я готова почути як позитивну, так і негативну відповідь. А якщо одна з відповідей для мене є кращою, то я повідомлю про це своєму співрозмовнику і сформулюю по-іншому.
Наприклад, замість нейтрально-ввічливого «Зайдеш в гості?», в залежності від того, чого я хочу, можна сказати: «Заходь, я буду рада з тобою попити чаю і поговорити!» (Припускаючи, що наші бажання можуть і не збігтися) або «Я б запросила тебе в гості, але втомилася сьогодні і хочу побути одна».
Пам’ятаю, як мої стосунки з подругою вийшли на новий рівень близькості. Вона спитала:
– Ти ж візьмеш участь в організації нашого фестивалю?
– Чесно кажучи, ні, я себе в цьому не бачу. Не хочу нічого організовувати. – відповіла я, внутрішньо готуючись до подальшого опору проханням.
– О, знаєш, це приємно, коли ти запитуєш – отримуєш пряму відповідь і йдеш далі.
Знаю. Це сила визначеності.
Складніше, коли людина не звикла, що «так» і «ні» важать однаково. Тоді замість простої однозначної відповіді на кожне «Поїдеш з нами?» І «Чи зможеш допомогти?» починаються розповіді, про те який складний день, скільки всього потрібно встигнути, і як людина буде намагатися всім догодити та нікого не розчарувати. Мені зазвичай сумно таке слухати.
А починається це в дитинстві. Ми вчимося вгадувати, яку відповідь хочуть від нас почути, замість того, щоб прислухатися до себе. Ми рано дізнаємося, що на питання: «Тобі подобається в садку?» і «Хочеш супчик?» – є лише одна бажана відповідь для нашої бабусі. Дізнаємося, що відмова від нудного подарунку або не цікавого походу в музей, бачте, засмутить наших далеких родичів.
Дізнаємося, що треба бути ввічливим і йти іншим назустріч.
Дізнаємося, що і питання нам задають просто за звичкою і з ввічливості, а до реальних наших відповідей нікому немає діла.
Добре, що ми виросли і можемо більше не грати в цю дурну
гру. І не вчити цій брехні своїх дітей.
У кожного з нас є право просто просити і з вдячністю приймати подарунки, пропозиції, допомогу і любов інших, так само як і право відмовлятися, не погоджуватися, закриватися і відстоювати свої межі без почуття провини.
Для тіста : * борошно (1100 г) * львівські дріжджі пресовані (80 г) * цукор…
А ти стоїш, ти так стоїш далеко І дні несуть у вирій журавлі, Вже рік…
Після розлучення у мене був важкий період і постійне відчуття страху залишитись без чоловічої уваги.…
Країна-агресорка Російська Федерація намагається приєднати тимчасово окуповані території України. Наразі загарбники проводять активну підготовка до…
Звільнення Херсона стане кінцем диктаторського режиму президента Росії Володимира Путіна. Після програшу йому не вдасться…
Коли я вчилася в школі, моя вчителька з мови вважала, що я маю лінгвістичні здібності,…